НЕ МОЖНА…

ЧИТАЙТЕ ІСТОРІЇ З ЖИТТЯ НА STORRISS

Ой… Яка ж це болісна тема для мого покоління, коли всі мусили бути «как всє» і будь-яку спробу вибратись за межі дозволеного сприймали як зраду ідеалів та порушення «общєпрінятих норм»! Таких «не можна» в мене набереться пів сотні, але вони доволі мізерні, аби про них згадати, тому я обмежуся найвагомішими.

Я вчилася на відмінно, бо інакше й бути не могло – як донька не останніх людей у суспільстві може бути не ідеальною? Крім природного потягу до знань, у мене ще проявлявся не менш бунтівний характер. Але ж це суперечило нормам взірцевої поведінки, тому будь-яке моє прогрішення мало один вердикт: «Підеш у дітдом». Так, саме слово «дітдом» на мене впливало як гамівна сорочка. Тому намагалась, як ото Петрик П’яточкін, бути слухняною. Добре вчилася, виконувала всю домашню роботу, за яку мене ніколи не хвалили, зате залюбки вказували на верхню поличку етажерки, де...

Дякуємо!