Наталія Савицька: «Найкращий запах у світі – аромат свіжоспеченого хліба та круасанів»

Життєві історії

За 28 років Наталія Савицька пройшла шлях від працівниці хлібозаводу до шеф-кондитерки, навчалася у провідних майстрів у Сінгапурі, Сеулі, Дубаї, Казахстані, Японії й Італії, а сьогодні навчає інших і надає послуги консалтингу та допомагає людям запускати власні пекарні та кондитерські. В інтерв’ю Наталія розповіла, як знайшла своє покликання, хто допоміг їй повірити у власні сили, чому не боїться конкуренції та що, на її думку, найважливіше у професії кондитера.

– Наталіє, ви вже 28 років працюєте в кондитерській справі. Коли зрозуміли, що фах кондитера – це ваше?    

                    
– Мені здається, що я знала це ще з дитинства. Я завжди любила готувати та із захопленням спостерігала, як із простих продуктів народжується щось гарне і смачне. Чесно кажучи, ніколи не бачила себе в іншій професії. Я мріяла бути лише кондитером. Сьогодні, за 28 років, можу сказати: я жодного дня не пошкодувала про свій вибір. Для мене кондитерська справа – це не просто робота, а покликання і змога щодня дарувати людям радість.    

– Якщо озирнутися назад, чи є рішення, які ви сьогодні змінили б? Можливо, про щось шкодуєте?      

                      
– Я не шкодую про жоден свій крок. Навіть помилки були для мене неоціненним досвідом. Якби все було легко, я б не стала тією людиною, якою є сьогодні. Єдине, що зробила б інакше, – більше вірила б у себе ще на початку шляху, адже часто ми самі відкладаємо свої мрії через страх або через невпевненість.                

       
– А хто допоміг вам знайти цю віру в себе на початку шляху? 

– Найважливішою для мене тоді була підтримка тата. Він був моїм першим і найважливішим дегустатором. Завжди куштував усе, що я готувала, щиро хвалив мене і вірив у мене. Навіть якщо мені щось не вдавалося, він ніколи не критикував мене. Просто усміхався і казав: «Наступного разу буде ще краще». Думаю, що без його підтримки мій шлях міг би скластися зовсім інакше.                  

                               
– Ви навчалися у відомих шефів у різних країнах світу. Який досвід найбільше змінив ваше ставлення до професії?      

                
– Найбільше мене вразило ставлення до професії. Найкращі шефи, незважаючи на неймовірні досягнення, продовжують навчатися, експериментувати й залишаються напрочуд скромними людьми. Саме тоді я зрозуміла, що професіоналізм – це не лише про майстерність, а й про постійний розвиток.    

                                          
– За час роботи були моменти, коли хотілося все кинути? Що допомагало не здатися?          

                                                                 
– Були різні періоди в моєму житті: інколи мене опановували втома, розчарування, невдачі. Але навіть у найскладніші моменти мені ніколи не хотілося залишити професію. Навпаки, саме вона допомагала мені проходити непрості етапи життя. Коли ти бачиш усмішки замовників і успіхи своїх учнів, розумієш, що все було недаремно. Саме любов до своєї справи вже 28 років дає мені сили рухатися вперед. І зараз я люблю свою роботу навіть більше, ніж тоді, коли лише починала цей шлях.                                  

                                                           
– Яку помилку ви сьогодні вважаєте одним із найцінніших уроків у своїй кар’єрі?                  

                                                             
– Мабуть, найважливішим уроком для мене стало бажання робити все самотужки. На початку кар’єри мені здавалося, що я вже достатньо знаю, тому не завжди наважувалася вчитися в інших чи просити в людей поради. Згодом я зрозуміла: справжній професіонал – не той, хто знає все, а той, хто постійно навчається.  

   
– У наш час кондитерська сфера здається дуже конкурентною. Чи справді новачкам стало важче знайти своє місце?            

            
– Я ніколи не вважала інших кондитерів своїми конкурентами. Для мене ми насамперед колеги, яких об’єднує любов до своєї справи. Я завжди за підтримку, дружні стосунки й обмін досвідом, адже саме це допомагає в професії розвиватися. Тому я переконана: місце для нових імен є завжди. Якщо працювати з любов’ю, постійно вдосконалюватися і вкладати душу у свою справу, люди це неодмінно відчують. Не порівнюйте себе з іншими – створюйте власну історію.    

                                                
– Що повномасштабна війна найбільше змінила у вашій роботі?            

                                                                                            
– Перш за все вона навчила мене цінувати життя, людей і кожен новий день. Бізнес став гнучкішим, а ми – сильнішими. Люди почали більше цінувати якість, щирість та людське ставлення. І навіть десерти сьогодні стали своєрідною терапією – маленькою нагодою подарувати собі декілька хвилин радості навіть у непрості часи.            

                                                                            
– Які десерти найчастіше обирають покупці?                

     
– Тепер люди дедалі більше люблять натуральність. У тренді десерти з чистим складом, меншою кількістю цукру, сезонними ягодами та фруктами. Неймовірно популярні сучасні французькі десерти, мусові торти, чизкейки, круасани й авторські вироби з незвичайними поєднаннями смаків. Але класика також ніколи не виходить із моди.    

                                                                                              
– Яке найнесподіваніше поєднання смаків вам доводилося створювати?    

                                                                                             
– Останнім часом особливо люблю поєднання кефіру або йогурту з лаймом, ананасом і анісом. Воно має приємну кислинку, свіжість та ніжну кремову текстуру. Наприклад, саме такі смаки я використала в корпусному тістечку «Помідор». Загалом люблю працювати на контрастах: поєднувати солодке з кислим, ніжне зі свіжим, а інколи додавати й пряні нотки. Саме такі десерти, на мою думку, запам’ятовуються найбільше. А якщо говорити про власні вподобання, то найбільше люблю максимально солодкі десерти (усміхається), хоча легка кислинка мені теж дуже подобається.    

                                                                                      
– Часто можна почути думку, що літо – найскладніший сезон для кондитерів. Ви погоджуєтеся з нею?

– Літо має свої особливості. Через спеку доводиться змінювати рецептури, логістику й умови зберігання десертів. Але я не можу сказати, що існує «мертвий сезон». Якщо постійно розвиватися і пропонувати замовникам новинки, робота є впродовж усього року. Просто влітку змінюються смаки покупців.  

                
– Люди часто дивуються, як кондитерові вдається залишатися в чудовій формі. У чому ваш секрет?          

                                      
– Це одне з найчастіших запитань (усміхається). І я дуже люблю солодке, адже постійно дегустую десерти і створюю нові рецепти. Як мені вдається залишатися в такій формі? Думаю, багато в чому це генетика. А також я багато рухаюся, постійно в роботі, а ще багато подорожую. Ще люблю жартувати, що я трохи відьма в душі (сміється).  

                                                                            
– Ви багато працюєте, навчаєте, консультуєте. Як вам вдається знаходити баланс між роботою та сім’єю?      

                       
– Буду чесною – знайти ідеальний баланс непросто. Так, професія часто забирає дуже багато часу, і мені доводиться жертвувати відпочинком, особистими планами та сімейними моментами. Але я безмежно вдячна своїй родині за підтримку. Саме вони завжди були моєю найбільшою опорою.  

                                                            
– Від чого сьогодні отримуєте більше задоволення – від створення власних десертів чи від споглядання того, як успіху досягають ваші учні?                                                                                                     
– Колись найбільшим щастям для мене було створити ідеальний десерт, стати відомим кондитером. Тепер же найбільшу радість мені дарують мої учні. Коли вони пишуть: «Мені вдалося!», надсилають світлини своїх перших робіт чи запрошують у власний заклад, це найбільша нагорода для мене. Саме тоді розумію, що моя робота – не лише навчити готувати десерти, а й допомогти людям повірити в себе.            

                                                                    
– А про що мрієте зараз? Які професійні мрії ще хочете здійснити?      

                                                                                           
– Найбільша моя мрія сьогодні – мирна Україна. Хочу, щоб люди могли спокійно жити, працювати й будувати майбутнє у своїй країні. У професійному житті мрію створити сучасний навчальний простір, де люди зможуть опановувати кондитерську майстерність і вчитися будувати успішний бізнес. Також хочу й надалі подорожувати, переймати досвід найкращих шефів світу та ділитися цими знаннями в Україні.      

                                      
– Наприкінці невеличке бліцопитування. Продовжте, будь ласка, речення. Ранок для мене розпочинається з…        

                       
– Чашки ароматної кави та вдячності за новий день.                    

            
– Якби могла повернутися в минуле, я сказала б собі…        

             
– Не бійся мріяти масштабніше – тобі все вдасться.      

                           
– Найкращий запах у світі…            

                                                      
– Аромат свіжоспеченого хліба та круасанів.          

                                    
– Одна річ, яку завжди можна знайти в моїй кухні…    

                     
– Масло для круасанів.          

                                                                       
– Місце, куди мені найбільше хочеться повернутися…       

                  
– Японія, Корея.       

                                                                                  
– Якості, якими повинен бути наділений висококласний кондитер…         

– Терпіння, дисципліна, відповідальність, любов до своєї справи та постійне бажання навчатися.      

                                                             
– Якби довелося готувати лише один десерт усе життя, це був би…        

                                                                                                          
– Круасан. Це моя любов.          

                                                                     
– Бажаю всім читачам…    

                                                                         
– Ніколи не втрачати віри в себе, берегти своїх рідних, знаходити натхнення навіть у найменших дрібницях і сміливо йти до власних мрій, адже саме вони одного дня стають нашою реальністю. 

Фото з архіву Наталії Савицької

ЕКСКЛЮЗИВНІ РЕЦЕПТИ НАТАЛІЇ САВИЦЬКОЇ

Хліб «Бородинський» 

Інгредієнти: 200 г пшеничного борошна, 240 г житнього борошна, 320 мл теплої води, 14 г оцту, 18 г олії, 13 г солі, 60 г меду, 40 г цукру, 36 г свіжих дріжджів, 100 г солоду, 80 г родзинок, 2 г меленого коріандру, грам цілого коріандру.

Приготування. Змішати всі інгредієнти (крім родзинок та коріандру), місити тісто 10–15 хвилин до однорідності. Додати родзинки і спеції, перемішувати ще дві-три хвилини. Викласти тісто у змащену форму, залишити в теплому місці (температура 27–28 градусів), щоб воно піднялося. Змастити яйцем, посипати коріандром. Випікати за температури 170 градусів 45–50 хвилин до рум’яної скоринки. Вийде кілограм спеченого хліба.

Симіти з кунжутом

Інгредієнти: 500 мл теплої води, 20 г свіжих дріжджів, 50 г цукру, 8 г солі, 60 г соняшникової олії, кілограм борошна Manitoba, 100 г меду, 180 г води (на сироп), 300 г кунжуту.

Приготування. Спершу в теплій воді розчинити дріжджі, додати цукор та 200 г борошна (із загальної кількості). Далі старанно все перемішати і залишити на 10–15 хвилин, щоб дріжджі активувалися. Потім додати решту борошна, сіль та замісити тісто. Коли воно стане еластичним, влити олію й вимішувати, доки тісто стане гладким. Наступний крок – накрити тісто рушником або харчовою плівкою і залишити його в теплому місці на 20–30 хвилин, щоб воно підійшло. Після цього розділити тісто на шматочки приблизно по 100 г завважки, сформувати симіти, занурити кожен у медовий сироп, а потім щедро обкачати його в кунжуті. Викласти вироби на деко, застелене пергаментом, та залишити ще на 20–30 хвилин у теплому місці, щоб вони трохи збільшилися. Випікати симіти в розігрітій до 200 градусів духовці приблизно 20 хвилин – до насиченого золотистого кольору.

Симіти – це традиційні турецькі бублики із хрусткою золотистою скоринкою, рясно вкриті обсмаженим кунжутом.

Більше рецептів читайте в газеті "Дуже смачно!"

Історії з життя