НАЙКРАЩИЙ ПОДАРУНОК НА РІЗДВО

Бабина хата стояла пусткою багато років, ніби чекала когось свого, рідного. Не раз і покупці приходили до гарного будинку, не раз і кредити брав, а продати хатину не піднялась рука. Ніби сама доля давала натяк: «Не смій!».

Зранку прокинувся від холоду й голоду, спершу сяк-так обмів павутиння, зібрав з підлоги зотлілий від часу саморобний килимок, вогкою ганчіркою налякав порохи, заледве розпалив у грубці, нагрів у баняку води, помився, виправ речі, виніс на мороз, який одразу скував їх на крижини. У банці знайшов сушені яблука, – скільки їм часу, а ще добрі! Крупу не насмілився варити, хіба що висипле синичкам. Вистачить узвару, не вперше впроголодь жити. О, і цукор є. Уже краще. Навіть жменька борошна біліє в іншій банці. Те, що треба, – спече на плиті коржики. М-м-м-м-м. Королівське частування.

Заніс до хати підмерзлі речі, бо вітер дужчав, ще віднесе бозна-куди. Відразу запахло свіжістю, справжньою мороз...