Напишіть свій мейл, щоб створити акаунт

Використайте вісім малих або великих літер і додайте будь-який один символ

ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ. ГАЗЕТА «ЖИТТЯ»

25 липня
49

Образок із життя

НАЧИТАВСЯ…

Я все про тебе зрозумів, – говорив жорстко син. – Ні дня більше не витрачу на тебе. Ти маніпулятор і все життя з мене мотузки вила. Можемо телефонувати одне одному інколи, але надалі вчись жити сама, без оцих «Ой, синку, допоможи, бо нікому».

 

Де Матвій ту статтю знайшов, і сам не згадає. Але, прочитавши, аж підскочив. Перечитав раз і ще раз. Та тут же все про нього і його маму. Точнісінько їхнє життя описане, і чітко вказано: так маніпулюють людьми.

– Вона все життя на мені верхи їздила, ще й поганяла. Тримала мене біля себе, змушуючи відчувати провину. «Потрібно чесно сказати маніпуляторові, що ви більше не під його владою, і тримати з ним дистанцію». Як правильно, – Матвій аж поцілував екран смартфона. – Як же правильно написано!

Він саме повинен був матері дрова порізати і порубати, он і пилка із сокирою чекали. Заховав усе в сарай і пішов розставляти всі крапки над «і».

– Я все про тебе зрозумів, – говорив жорстко син. – Ні дня більше не витрачу на тебе. Ти маніпулятор і все життя з мене мотузки вила. Можемо телефонувати одне одному інколи, але надалі вчись жити сама, без оцих «Ой, синку, допоможи, бо нікому», – мовив отетерілій старенькій.

Коли син пішов, так і не дочекавшись відповіді від матері на свої слова, жінка сіла знеможено на стільчик. Сама вона його ростила. Колись мала чоловіка, але залишилась вдовою з немовлям на руках. Ні батьків, ні родичів не мала. Працювала на трьох роботах, аби мали що їсти й одягнути.

Так, вона не могла впоратись з усім сама. «Ти мій єдиний помічник, – говорила часто. – Хто ж, як не ти, мені допоможе?». А Матвій ріс і все розумів. Допомагав їй завжди. І корів допомагав на фермі доїти, і підлогу в школі мити, готував їсти, прибирав у помешканні. Золота дитина, що казати!?

Виріс красенем. Здобув освіту, одружився. Може, й справді вона переборщила з отим «допоможи», але ж хто їй тин полагодить, коли сама нездужає? А вчора комин упав, то син з другом за годину новий змурували, а вона й на горище сама не вилізе.

Встала Ярина поволі й поглянула на купу дров. Якщо найме людину порізати і порубати їх, то не вистачить на потрібні помічні від її недуги ліки. Але ж не замерзати? Може, позиче хтось грошей? Але ж і картопля на городі вже проситься, аби її викопали. Сорок соток садила, більшу частину продавала і віддавала синові гроші. Сапати ще може сама, а от викопати? Знову ж таки, де взяти гроші, аби людей найняти? А їх ще й годувати тричі на день потрібно.

Ходила двором і що далі, то сумнішою ставала. Усе пливло перед очима від сліз. Пішла трохи полежати, бо вже геть недобре стало.

За три дні син прибіг сам. Соромно йому стало до сліз. І що на нього тоді найшло? Мама слухавки не брала, чомусь і снилась сьогодні йому, все просила Матвія двері в хату зачиняти.

Хата і справді була відчинена. І більше ніколи не назве його рідна мама «синочком». Ніхто тепер ним не маніпулюватиме. Отримав, що хотів.

Автор: Анна К.

Газета «ЖИТТЯ»

Прочитайте усі приховані історії за 1 грн.
Читати Storriss
Ви вже є предплатником?

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

ЧИТАЙТЕ

НЕ ЛОРЕЛЕЙ…
ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ. ГАЗЕТА «ЖИТТЯ»
НЕ ЛОРЕЛЕЙ…
05 грудня 60
ДЗЯВКОТЛИВА БОМБА
ГАЗЕТА «ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ»
ДЗЯВКОТЛИВА БОМБА
19 жовтня 126
КОЛЬОРОВІ ОЛІВЦІ ДЛЯ МАТУСІ
Найкращі жіночі історії
КОЛЬОРОВІ ОЛІВЦІ ДЛЯ МАТУСІ
12 жовтня 163