Історія з життя

Зазвичай Лариса приходила на автостанцію за годину до того, як вирушав автобус, і є банальне пояснення цього – купувала квиток на перше місце, оте, що позаду водія.

Причина неймовірно смішна – кабіна водія прикрита темною занавіскою, і Лариса дивилась у те скло, немов у дзеркало. Аж дві години могла присвятити спогляданню себе самої. Ні, жінка не була самозакоханим нарцисом, просто вдома їй бракувало того часу на себе, аби бодай на хвилинку глянути в маленьке дзеркальце. Весь тиждень – у місті з дітьми й чоловіком, вихідні проводила з батьками на городі чи за хатньою роботою. Свекруха попередила ще до весілля: «Мій син не для гноївок і туалету на вулиці. Він виріс у місті, тому не тягни його в село».

Ну що ж, у село не тягнула, зате тягнула із села важкі торби з провізією. Не смерділо йому гноївкою ні молоко, ні м’ясо. Дітей, поки були малі, теж тягнула із собою, бо у свекрухи у вихід...