Історія з життя

Влодчишина Олена була маминою дочкою. За все життя слова супроти не сказала, кроку без дозволу не ступила. Але щастя від того мала небагато...

Влодчиха залишилася молодою вдовою з рожевощокою донечкою на руках. Вона всією душею упадала коло Оленки, а тепер і поготів. Дівчинка росла тихою, ніжною і старанною. А що була хворобливою, то мати ні до роботи в обійсті, ні до побутових справ не заохочувала.

Сама ж працювала тяжко, як і кожен у сільському господарстві. Скільки чоловіків підбивали до жінки клинці, аж свекруха, мати покійного Володі, по-вуличному Влодка, якось сказала, що, мовляв, ішла б за котрого – все легше було б. Де там! За Оленкою світу не бачила.

Оленка на відмінно закінчила школу, вступила до технікуму, потім до інституту. «Ну, не в городі ж тобі грабатися тепер», – сказала Влодчиха й прилаштувала дочку на роботу в місцевому кооперативі, та не абиким – голо...