МАЛЕНЬКИЙ ЗЛОДІЙ

ЧИТАЙТЕ 20 АВТОРСЬКИХ ЕКСКЛЮЗИВНИХ ІСТОРІЙ

Галина милувалася своїми грядками… Чудово ж як: і морква росте-буяє, і бурячок уже величенький, із зеленим-зеленим листям, із яскраво-червоними нитками-прожилками, і перець та помідори прийнялися, а що вже зелені: шпинату, базиліку, чебрецю, пастернаку!..

Але по-особливому тішила зір і полуниця. Галинка висадила її ще торік: сусідка Олена Петрівна подарувала розсаду. Розповіла, що то сортова полуниця, ягоди будуть великими, смачними та запашними. І не обманула. Полуниця рясно цвіла, потім почали зав’язуватись ягідки, щодня ставали дедалі більшими, вмощувались боками на розлогому зеленому листі та пухкій землі й достигали на сонці – рожевіли, червоніли, наливалися соком, теплом і літом.

Від праці на землі жінка отримувала багато радості. Галина вже й плани грандіозні виношувала: от достигне полуниця – наварить варення, будуть на зиму солодкі ласощі. Тому щодня, коли поверталася з роботи з міста в село, відразу поспішала до грядочки: а чи дозрівають ягоди?! Перший урожай, перші червоні полунички вони разом із сусідкою Оленою Петрівною урочисто збирали в кошики. А потім удвох готували смачний пиріг із вершками…

І все було б чудово. Та одного вечора Галина повернулася з роботи й не повірила власним очам: грядка з полуницею була стоптана, а ягоди хтось нахабно зірвав-украв.

Жінка роззирнулася: хто ж посмів забратися на її подвір’я, на її грядку і так зухвало скоїти крадіжку? Галину засмучувало не так те, що хтось поцупив стиглі ягідки, а те, як нещадно стоптав кущики…

Звісно, Галинка відразу поспішила до сусідки Олени Петрівни запитати, чи не бачила вона злодіїв, чи не чула чогось. Сусідка заперечила, сказала, що в їхньому селі ніколи досі з грядок нічого не крали. Адже кожна господиня має власний город, і на обійсті кожної родини достигає всіляка всячина. А якщо на городі в Галини й побешкетували діти, то чиї ж вони?!

Отак нічого й не довідавшись, засмучена Галина повернулася додому. А наступного дня… все повторилося. Повернувшись із роботи, жінка знову помітила, що на її грядці побували непрохані гості: зірвали ягідки, що достигли, і знову нещадно стоптали не лише полуничні кущики, а й зелень, що росла неподалік.

– Оце нахабство! – обурювалася Галина в кухні Олени Петрівни. – Злодії зачастили. Два дні поспіль – це вже занадто. Уся моя праця на грядках – намарно.

– Не хвилюйся. Я маю план, – змовницьки підморгнула сусідка. – Завтра я не йду на поле, тому обов’язково припильную твої грядки, заодно й простежу, хто ж то насмілюється навідуватись на чуже обійстя. Впевнена, що то дітлахи… Але треба з’ясувати, чиї вони…

Олена Петрівна дотримала слова. І коли наступного дня Галина повернулась додому, сусідка вже чекала її на вулиці.

– Я таки впіймала злодія. Точніше, побачила, хто нівечить твою полуницю, – переможно склавши руки на грудях, похвалилася сусідка. – Як я й підозрювала, то діти побешкетували. Але не наші, місцеві шибеники, а син нового односельця, який цієї весни купив хату біля річки та переїхав у наше село…

– Цього таємничого незнайомця?! – перепитала здивована Галина.

– Його, його! Я не могла помилитися, відразу впізнала хлопчиська… Щоправда, впіймати не вдалося. Щойно він мене помітив, дременув через паркан, аж загуло…

– Спасибі вам, Олено Петрівно! Піду порозмовляю з батьками цього малого негідника… – промовила Галина й від­разу попрямувала до помешкання нових односельців.

Про нового власника хати, що біля річки, в селі майже нічого не знали. Лише було відомо, що приїхав він з іншої області, їздить кудись у місто на роботу і виховує п’ятирічного сина. Про його дружину та інших родичів ніхто в селі не знав, навіть найзатятіші бабусі-пліткарки. Чоловік тримався подалі від людей, ні з ким не спілкувався, здавався замкнутою, мовчазною людиною. Але Галину це не зупиняло: підштовхували образа і злість.

Вона сміливо ступила на подвір’я незнайомця. Біля будинку на лавочці бавився хлопчик. Зі слів Олени Петрівни, саме він і був тим маленьким злодієм, який крав у Галини полуниці. А біля криниці порався батько хлопчика, високий кремезний чоловік. Із привітним виразом обличчя рушив назустріч і цією своєю л...

Дякуємо за вашу передплату онлайн!