Кейт Вінслет представила світові свою першу режисерську роботу «Прощавай, Джун»

Життєві історії

На початку 2026 року легендарна акторка Кейт Вінслет відкрила нову сторінку своєї кар'єри, представивши режисерський дебют «Прощавай, Джун». 50-річна володарка премії «Оскар» зізнається, що досі відчуває приголомшення від нового статусу. Камерна сімейна драма, сценарій до якої написав її син Джо Андерс, стала для Вінслет дуже особистим проєктом. 

Сюжет розгортається навколо сімейного зібрання, де матріарх роду стикається з невиліковною хворобою. Кейт, яка втратила матір 2017 року, наповнила стрічку глибоким розумінням горя, проте наполягла на тому, щоб у фільмі було місце для гумору. «Життя не перестає бути смішним лише тому, що воно боляче», — ділиться вона в інтерв'ю Variety. Для дебюту Вінслет зібрала неймовірний акторський склад: Гелен Міррен, Тоні Колетт та Тімоті Сполла.

Досвід десятиліть перед камерою дозволив Кейт Вінслет кардинально змінити підхід до знімального процесу. Вона створила унікальний простір, де актори почувалися в абсолютній безпеці. Режисерка відмовилася від традиційних мікрофонів-штанг, які часто відволікають артистів, замінивши їх прихованими мікрофонами. 

Для найбільш інтимних та емоційних сцен Вінслет використовувала заблоковані камери, залишаючи акторів у кімнаті наодинці. Гелен Міррен пізніше зізналася, що за всю свою довгу кар'єру ніколи не відчувала такої довіри та свободи на майданчику. Кейт прагнула «роззброїти простір», видаливши всі технічні чинники, що заважають справжній емоційній текстурі проявитися в кадрі.

2026 року Кейт Вінслет доводить, що жінка-режисерка повинна запекло захищати своє бачення, і вона готова до цієї боротьби. Рішення спробувати себе в новій ролі прийшло до неї природно саме зараз, коли діти подорослішали, а за плечима накопичився величезний багаж знань про кіновиробництво. 

Кейт згадує, як за п'ять днів до смерті її мати жартувала про віддачу своїх речей онуці, і саме цей гіркий, але життєвий гумор вона перенесла на екран. «Зірки зійшлися, і на моєму 50-му році життя я, чорт забирай, мусила це зробити», — емоційно розповідає вона. Її підхід базується на емпатії: вона адаптувалася до потреб кожного актора, будуючи міцний фундамент довіри.

https://variety.com/

Історії з життя