Життєва історія

ЧИТАЙТЕ ОНЛАЙН ГАЗЕТУ "ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ"

Був типовий такий, знаєте, березень. У нашому краї цей місяць зазвичай прикрий, з вибриками. Спершу пригріє сонечком, теплим вітерцем, наче ніжною рукою, погладить, а наступного дня вліпить такого потиличника мокрим снігом і вітром, що подих заб’є…

От такого березневого ранку, дощового та вітряного, дорогою від залізничного вокзалу йшов чоловік. Непоказний, ні зросту в ньому, ні статури, такий собі. Жорстке волосся, що стирчало увсебіч, виказувало його вперту натуру, а борода невиразного русого кольору – бажання здаватися старшим, аніж є насправді. Стара куртка кепсько захищала від холоду, а заляпані болотом джинси свідчили про те, що притаманної місцевим навич­ки триматися подалі від калюж на проїжджій частині він іще не опанував. Усе майно чоловіка вміщалося в старенькому наплічнику. Молодик намагався крокувати впевнено, наче людина, яка чітко знає, куди прямує, та насправді не мав уявлення, куди йде.

Чол...

Дякуємо!