ГНИЛІ ГРУШКИ

ЧИТАЙТЕ ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ НА STORRISS

Учорашнє моє відрядження в село закінчилося передчасно: люди не налаштовані на балачки, коли на городі чекає робота. Я – типовий контролер електролічильників, регулярно їжджу ввіреними господарствами більш як десяток років.

У моєму підпорядкуванні чи не пів району, але я люблю найбільше. Мабуть, тому, що саме в цьому селі відбулося моє «виробниче хрещення». А селяни говорили: «Ви така мила дівчина, не те що ота стара карга, ото вже нездале створіння, Господи прости».

Моя попередниця справді доволі специфічна особа, давно на пенсії, а роботи не залишала, подейкували, що не дуже чесна, ласа на гроші й неабияка скандалістка. Керівництво її старалося не чіпати, колеги сторонилися, люди боялися. І тут після неї з’явилась я – молода, не грублю, мило усміхаюся. Словом, полюбили мене в цьому селі. І ця любов взаємна.

У кожній хаті я затримувалас...

Історії життя