ФІРМОВА УСМІШКА

Приміські електрички – це явище, безумовно, варте оспівування. Особливо яскраві враження від мандрів в електричці бувають у людей, які ними їдуть уперше. Ну-от як я. Тому що я попереднього разу їздила років двадцять тому, ще у статусі студентки. Тоді якщо враження й були, то вже забулися.

Отже, електричка «Львів – Лавочне», п’ятниця, восьма ранку. На пероні – щільний натовп, здебільшого великі гурти молоді та люди старшого віку. Молодь, звісно, або на озеро Задорожнє, або ближче до гір, у Сколе чи в Славське. Гучні такі, веселі, регочуть, розмахують руками. Галасливо вітають когось, хто приєднався до товариства. Обговорюють щось своє, не добираючи слів. Не помічають нікого, крім власного гурту. Усе нижче за зростом – тло.

Літні люди. Здебільшого мешканці сіл за маршрутом елект­рички. У жінок великі напаковані сумки. У чоловіків маленькі порожні полотняні торбинки. У всіх одна...