ДІД ПЕТРО

ЧИТАЙТЕ ОНЛАЙН ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ

Діда Петра замкнули в хаті. Перед тим Білява підійшла ще раз до його ліжка. «Хоче пересвідчитися, чи я справді сплю», – подумав старий і усміхнувся. Так легко його не купиш. Дід навчився вдавати, що спить, – комар носа не підточить. Цілими днями, поки їх не було у квартирі, тренувався і як прикидатися, щоб повіки не ворухнулися, і як, втупивши погляд в одну точку, спостерігати за всім, що коїться навколо.

Вони приходили чомусь щодня надвечір і залишалися до самого ранку. І поводилися так, немов тут живуть: вечеряли, Високий дивився телевізор, а Білява порядкувала в оселі. Все, як у звичайній сім’ї. Навіть дитину звідкілясь привели, хлопчика. Це щоб імітація була довершеною. Малий називав їх мамою і татом. А на нього казав дідо. «Чимось задурили його», – здогадався Петро. Якось вони залишилися в кімнаті двоє: старий і малий. Петро спробував розговорити...

Дякуємо!