ЧОМУ ТАК?

ГАЗЕТА «ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ»

Ірина ОМЕЛЬЧЕНКО

08 вересня 12:52

465

Джерело: Газета «ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ»

Історія з життя

ЧИТАЙТЕ 20 АВТОРСЬКИХ ЕКСКЛЮЗИВНИХ ІСТОРІЙ

Оксана та Денис народились і виросли в одному селі, навчалися в одній школі, в одному класі. Денисові змалку подобалась Оксана. Коли були маленькими, він завжди її захищав, допомагав їй виконувати домашні завдання. Коли стали старшими, почав запрошувати на побачення, водити до клубу. На всіх шкільних вечорах хлопець був поряд із тендітною зеленоокою шатенкою.

Оксані лестила така увага. Дівчина знала, що зранку Денис уже чекає її біля садиби, щоб разом піти до школи. Якщо в школі вона була неуважною і чогось не зрозуміла, хлопець завжди розповість, пояснить, розтлумачить. Її охоронець був поряд у клубі, на дискотеці, тому могла не боятися непотрібного та неприємного їй залицяння інших.

Денис постійно опікувався дівчиною, і потроху ця опіка стала надокучати Оксані. Вона почала уникати юнака. Навіть поскаржилась батькам, а ті мали розмову з юнаком. Денис не міг зрозуміти, що сталося. Вони ж завжди разом, він нічого поганого не робить. Пояснити, що виріс не лише він, а й Оксана, було неможливо. У випускному класі хлопець освідчився їй, проте Оксана розсудливо відповіла, що вони ще занадто молоді, треба здобути освіту, знайти своє місце в житті, а вже тоді думати про одруження.

Може, інший і зрозумів би, що отримав відмову, але не Денис. Він цим не переймався, адже був упевнений, що вони таки будуть разом. А як же інакше? Вони ж завжди разом, завжди поруч, та й у селі вже давно їх сприймають як пару.

Після закінчення школи Оксана поїхала в місто вступати до педагогічного, а Денис – до політехніки. Як же він міг відпустити Оксану саму? Обоє вступні іспити провалили. Дівчина влаштувалася на роботу продавчинею. Денис умовляв подругу повернутися до села, побратися. Він закінчить курси водіїв, знайде роботу, а вона поратиметься в господарстві, виховуватиме дітей.

Що наполегливішим був Денис, то більше віддалялася від нього Оксана. Увага та опіка хлопця почали її дратувати. Своє небажання зустрічатися юнка пояснювала тим, що готується до вступу. Вигадувала будь-що, аби ухилитися від спільних поїздок до села. А Денис ніяк не розумів...

Оксана зважилась на відверту розмову: вона ставиться до нього як до брата, до друга, не більше. Хлопець відповів:

– Ти ще сама себе не розумієш, настане час – і все зміниться. Нам так добре було вдвох...

Дівчина не витримала і скипіла:

– Ми ніколи не були вдвох! Що за хвороблива уява в тебе? Як тобі сказати, щоб ти нарешті все зрозумів?

Після цієї розмови Оксана довго переживала: вона не хотіла кривдити хлопця, але ж не винна, що не має до нього того почуття, якого він так наполегливо вимагає від неї.

Хлопець теж переживав, проте сам себе заспокоював: «Молода! Тепер у неї в голові дурниці, як у всіх дівчат! Мине час, і Оксана все зрозуміє. Ніхто не кохатиме її так віддано, як я. Вона ніколи не матиме такого друга та чоловіка, як я.

Денис отримав повістку й почав готуватися до військової служби. На проводах в армію було чи не все село, була і Оксана з батьками.

Хлопець пішов служити, Оксана вступила до вишу. Батьки дівчини продали обійстя бабусі, а стареньку забрали до себе. Додали грошей і придбали доньці невелику однокімнатну квартиру в місті. Оксана навчалась, облаштовувала помешкання, зустрічалася з подругами, а основне – познайомилась і почала зустрічатися зі Славком. Хлопець відслужив у війську і став поліціянтом.

Оксана жила спокійно, про Дениса й не думала, однак хлопець під час служби думав лише про неї. І хоча на проводах в армію вона твердо сказала, що не чекатиме його, бо не бачить у майбутньому спільного життя з ним, Денис намагався про це не згадувати. Тож у вільний час безперестанно телефонував, засипав повідомленнями. Дівчина жодного разу не відповіла, а зателефонувала лише раз – у день народження Дениса. Привітала і знову повторила, що в кожного з них своє життя, вона зустрічається з іншим, а Денисові бажає знайти своє щастя, нехай дасть їй спокій.

...Зустрічається з іншим... своє життя... Денис не знаходив собі місця: знову дзвінки, повідомлення, знову без відповіді... Хлопцеві заспокоїтися б,
спокійно б усе обдумати, та де там? Ледве дочекався закінчення служби. Після демобілізації поїхав не додому, а в місто, де жила Оксана. Прийшов до неї на роботу, але вона там уже не працювала. Нового місця проживання не знав, тому повернувся до села. Хлопця радо зустріли батьки, рідні, друзі. Батьки влаштували гучну вечірку на честь повернення сина. Оксани на вечірці не було. Запитав про неї в матері, вона стримано відповіла:

– Денисе, ви обоє вже дорослі. У кожного своє життя, треба сприйняти це і не псувати життя одне одному.

У душі хлопця все кипіло, проте він намагався контролювати себе. От поїде до міста, таки знайде Оксану, вони поговорять, і вона нарешті все зрозуміє. Хлопець в Оксани є, та Денис їй це пробачить, адже у неї є він, вона належатиме йому і лише йому.

Батьки подарували хлопцеві автомобіль. У подружки Денис дізнався адресу Оксани і поїхав до міста. Ще вдома вирішив, що спочатку влаштується на роботу, знайде житло, а тоді вже навідається до Оксани, ще й новою автівкою. Дівчина не зможе відмовити такому завидному та відданому женихові.

Хлопець знайшов квартиру, а ввечері не витримав і почав чекати дівчину біля її будинку. Оксана поверталася додому не сама: поруч із нею йшов високий ставний хлопець у формі поліціянта. Денис ледь не знепритомнів. Чому так, за що? У його хворобливій уяві дівчина належала лише йому, без неї його життя втратило сенс.

Денис довго чатував перед будинком, телефонував, але Оксана, як завжди, слухавки не брала. Почав писати повідомлення, спочатку благав про зустріч, тоді почав погрожувати. Усе без відповіді. Була вже пізня ніч, у вікнах Оксаниної квартири згасло світло. Поліціянт залишився...

Тож хлопець поїхав додому. У голові роїлися думки: «То он ти яка, он як ти зі мною? Однаково будеш моєю. Я тебе добряче покараю, а лише потім пробачу тобі...».

Наступного дня Денис перестрів дівчину біля університету. Оксана зустріла його спокійно, до кав’ярні йти відмовилася, проте дозволила провести додому.

– Денисе, я сподіваюся, що ти все зрозумів – у кожного своє життя. Добре, що ти повернувся з війська. Влаштовуйся на роботу, в тебе попереду все життя, а ми зі Славком готуємося до весілля. Ти будеш бажаним гостем на ньому, можеш прийти не сам. У такого красеня вже й подружка, мабуть, є?

– Подружка?! – скипів Денис. – Знущаєшся?

Оксана намагалася бути спокійною та доброзичливою, говорила розважливо. Денис був ладен її убити. Покарати. Невірна. Усе життя йому сплюндрувала. Молодик не на жарт розійшовся, тому дівчина залишила його в парку, а сама пішла додому.

Уперше Оксана злякалась і все розповіла Славкові. Той наполягав, що зустрінеться з її надокучливим односельцем і поговорить із ним по-чоловічому, все йому пояснить. В обіймах коханого Оксана заспокоїлась. Вона знову почувалася в безпеці. Що їй може зробити Денис? Він же так упадає за нею.

Декілька днів про Дениса не було чутно. Дівчина заспокоювалась: що вона собі надумала? То був просто напад ревнощів, він же розумний хлопець, нарешті все зрозумів. А в неї все буде добре, вже документи до РАЦСу подали, дитинку чекають. «Дениса не чутно, мабуть, знайшов роботу, може, й познайомився вже з кимось», – заспокоювала себе Оксана.

Проте Денис і думати забув про роботу, він, наче нишпорка, шпигував за Оксаною: коли і куди йде, коли разом зі своїм Славком, коли сама вдома. А думки які роїлися...

Думав лише про Оксану. Весілля в неї буде лише з ним або ні з ким. Довго думав і нарешті зателефонував дівчині:

– Треба поговорити!

Оксана втомлено зітхнула:

– Хіба ми не все обговорили? Скільки можна?

– Це востаннє, – запевнив Денис.

Оксана погодилась. Запросила до себе вдень, бо ввечері з чергування повернеться Славко, а вона не хоче, щоб вони бачились. Ще почубляться, а їй не можна хвилюватись.

Цього дня Оксана прокинулась вдосвіта. Приготувала обід, спекла яблучний пиріг. Денис прийшов вчасно, приніс квіти. Запросила на чай. А він знову за своє...

Хлопець намагався поводитися спокійно, проте Оксана наче щось відчула. Однак старалася не виказувати хвилювання. Новина про весілля не здивувала Дениса, а от вагітність, дитина...

– Дитини можна позбутись, я тобі пробачу.

– Ти думаєш, що кажеш?!

Слово за словом – Денис схопив зі стола ніж і кинувся до Оксани. Озвірівши, він перегородив їй шлях до вхідних дверей. Дівчина з лементом кинулась на балкон, почала гукати на допомогу. Сусіди терміново викликали поліцію, спробували вибити вхідні двері, кричали з балконів, вікон, намагаючись заспокоїти нападника, проте квартира на сьомому поверсі, як дістатися до балкона? Відразу приїхала поліція, серед поліціянтів – Славко... Але як же застосувати зброю, не влучивши в молоду жінку?..

Бідолашна боронила себе і дитину, затуляла руками живіт, а Денис усе завдавав ударів ножем...

Виламали двері, кинулись на балкон, та було запізно. Лікар «швидкої» лише руками розвів...

Не стало Оксани, не стало дитини, не стало улюбленої доньки, не стало коханої нареченої...

Денис отримав довічне. Зламані долі. Чому так?

Дякуємо за вашу передплату онлайн!