З поштової скриньки
У дитинстві час – це неймовірно довга, тривка субстанція. Літо вічне. За цей час минає ціле життя і ще трохи. День ніяк не закінчується. А школа – це щось далеке, що ніколи не настане, і тільки список книжок, які неодмінно мусиш прочитати, затьмарює нестерпну легкість буття.
Щодня отримуєш неймовірну кількість досвіду. Ось світанок увірвався в кімнату новими кольорами, запахами і звуками – це щось нове, чого ще не було у маленькому шести-, семи- чи навіть дев’ятирічному досвіді. Адже рік – це лише одна, нехай буде, дев’ята частина життя. І досвід переживається гостро, цікаво, ново. Час повільний, його треба багато, щоб опрацьовувати нове.
Дорослі люди ходять знайомими доріжками і виконують повторювані дії. Дім – робота – дім. Робота – вихідні – ранок понеділка. Приготувати сніданок – помити посуд – прибрати в хаті – приготувати обід – помити посуд… А час біжить, як оскаженілий. Ростуть діти – свої і чужі трошки швидше. Наче кадри фільму, змінюють одна одну пори року і, зрештою, роки. І рік тепер –це 1/36 або 1/48 частина досвіду (підставте своє). І все меншає частка нового, цікавого, такого, що вражає і дає відчуття «Зупинися, мите, ти прекрасна!». Шляхи знайомі, способи жити не змінюються. Ритуалів і правил усе більше, і це спочатку цікаво, а потім теж звично.
Дорослі кажуть: «Час летить, спішить, минає». Хоч три місяці літа – це три місяці літа, хай скільки б десятиліть минуло відтоді, відколи відчувалося по-іншому.
Людина може зупинити стрімкий політ часу. Задля цього треба стати дитиною. Так, дитиною у свої 36, 48 чи 65 (і ні, я не про Альцгеймера). Дитина пізнає світ і пробує. Не задумується, можна чи ні. Куштує зелепухи, полює на сусідського кота (безуспішно), втікає від бджоли, виготовляє лялечки з кукурудзи – отримує мегатонни досвіду за одиницю часу. І час зупиняється, поки вона не перетворить нові знання та враження на досвід, поки вбудує їх у себе, зробить частиною свого внутрішнього світу.
Нам, дорослим, не обов’язково полювати на котів :). Ми можемо по-іншому. Через пізнання і творчість. Читати книги і дивитися фільми, ходити в театр і на прогулянки, мандрувати нехай у сусіднє містечко і старатися помічати світ поза екранами смартфона. Знайомитися з людьми і торкатися ї...
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Життєві історії

