«БРЕХНІ БІЛЬШЕ НЕ ПРОБАЧУ!..»

– А знаєте що, любі мої, я б на вашому місці перестрахувався. Зібрали гроші на квартиру? Купуйте зараз, але не на Богдана її оформляйте, а на себе. Нехай молоді живуть собі в ній. А ви тим часом до невістки придивіться. Що ви побачили за ту годину?

– У нас на двокімнатну коштів не вистачить, – сумно мовив Василь.

– Не біда, я позичу! Але купуйте вже!

Так і зробили, проте Богданові нічого поки не говорили.

Весілля, на яке також довелося позичати гроші, святкували в ресторані. Коли дійшло до перепою, мати нареченої обсипала молодих доларовими купюрами, зверхньо подивившись на батьків нареченого, які підійшли до столу з порожніми руками.

– А ми, молодята, даруємо вам квартиру! – урочисто мовив Василь і під оплески присутніх вручив синові ключі.

Сваха аж почервоніла від злості. Вона знала, що батьки зятя позичали гроші на весілля, і не думала, що зроблять вагоміший подарунок, аніж вона.

Після весілля молоді навідалися до батьків Богдана.

– Квартира порожня, без меблів, та й ремонт робити потрібно, – мовила жалібним тоном невістка. – А в нас грошей на все це немає…

– А перепійні? – здивувалася Катерина. – Вам немалу суму подарували, от і облаштовуйтесь.

– А весільна подорож? – злякано запитала Сніжана. – Богдан обіцяв повезти мене в Париж…

Батьки переглянулися і промовчали. Молоде подружжя зрозуміло, що грошей не буде.

Наступної неділі молодята знову приїхали.

– А де документи на наше помешкання? – без будь-яких передмов запитала невістка.

– У нас, – відповів батько.

– А чому ви нам їх не віддаєте? – здивувалася вона.

– Навіщо? Живете, то й живіть. Яка різниця, кому житло належить?

– А якщо ми розлучатимемось, то кому дістанеться?

– Та ви ж тільки місяць як побрались, а вже про розлучення думаєте? – здивувалася Катерина.

Минав час. Батьки віддали борги, а квартиру переписувати на Богдана не поспішали. Знову почали відкладати гроші, адже синова оселя залишалася порожньою – крім ліжка і стола, там нічого не було. Подаровані гроші молоді витратили на поїздку до Єгипту.

Не було й злагоди між подружжям. Сніжана звільнилася з роботи, Богдан сам утримував сім’ю. Щоденні сварки зводилися до грошей, яких катастрофічно бракувало. Молода дружина хотіла щодня квітів і подарунків, а зарплати юриста-початківця ледве вистачало на комунальні послуги та хоч якесь облаштування помешкання. Добре, що його батьки щотижня передавали продукти!

Та Сніжана й готувати не хотіла. На прохання Богдана зварити борщ щоразу відповідала:

– Посмаж собі яєчню! І мені теж…

А якось, коли Богдан повернувся з роботи, його очікувала несподіванка: теща привезла п’ятирічного хлопчика, який виявився сином Сніжани! Побачивши Богдана, мати Сніжани щось пробурмотіла про те, що дитина повинна бути з матір’ю, і швиденько пішла собі.

– Що це означає? – запитав ошелешений чоловік у дружини.

– Що, зовсім ідіот, не розумієш? Це мій син, і тепер він житиме тут. Якщо тобі щось не подобається – вимітайся, а мене з малолітньою дитиною ніхто напередодні зими з дому не вижене!

– Ти погано знаєш закони. Даю тобі дві години, щоб зібрати речі. Якщо я повернуся і застану тебе…

– Богданчику, пробач мені, це ж дитина!..

– За дитину пробачив би давно, а брехні більше не стерплю!

Сніжана змушена була повернутися до мами. А Богдан у вихідні приїхав до батьків. Допоміг у господарстві, почистив свою улюблену яблуню. Аж за вечерею повідомив про намір розлучитися зі Сніжаною. Подивившись на матір, батько з усмішкою мовив:

– Братові твоєму завтра могорич поставлю. Гарну пораду дав щодо квартири! А ти, – повернувся до сина, – тепер добре дивися на кожну – тебе дівчина кохає чи вигоди від тебе чекає!

Звичайно, все закінчилося добре для родини. Богдан розлучився, а згодом одружився з односельчанкою, яка закінчила педагогічний виш. Незабаром вони стануть щасливими батьками.