З поштової скриньки

Василя і Катерину в селі вважали зразковою сім’єю та чудовими господарями. Жінка вчителювала, а чоловік вісім років важко працював за кордоном. Зароблені гроші подружжя вклало в добротний будинок, у господарські споруди. Коли Василь припинив їздити на заробітки, розширили господарство – тримали три корови, десяток свиней, мали овець, курей, гусей… Крутитися було коло чого.

У сім’ї підростав син Богдан. Був слухняним, гарно вчився й постійно допомагав батькам. Не одна мати, проходячи повз обійстя Василя та Катерини, милуючись будинком, огорожею та завжди зразковим порядком на подвір’ї, мріяла про те, щоб її донька прийшла сюди за господиню.

Минали роки. Ось уже Богдан випускник. Добре закінчив школу і вступив до юридичного інституту. Це була не тільки його мрія, а й батьків, що прагнули дати синові гідну освіту.

Син навчався на бюджетному відділенні, тому...