БОГ, ЯКИЙ ЛЮБИТЬ ЛЮДЕЙ…

Є такий вечір у році, який ніколи нізащо не сплутати з іншими. Ви точно можете його впізнати, пригадати, видобути з пам’яті, відтворити кожнісіньку дрібничку. Навіть якщо просто заплющите очі. Чи вловите знайомий аромат, почуєте характерну мелодію, випадково натрапите на забуту світлину...

Клац!

У кожного з нас свої асоціації, неважливо, цьогорічні чи досить давні. Особливі!

Особливий вечір має свої неповторні аромати: бабиної та дідової хати, яка пахне полином і корицею, сосни, що виблискує посеред світлиці сріблястим дощиком, насиченого узвару, пісних голубців і грибної юшки. О, грибна юшка пахне літом і золотою осінню, сонцем, яке так уміло висушило білі гриби, козарі, маслюки, опеньки на тоненьких ніжках… Вечір пахне мамою, її в’язаним светром – пряжею. Дровами, які тато приніс із двору, морозом, свіжістю. Пахне свіжоспеченим хлібом і пиріжками з родзинками чи з вишнями. І пісним борщем, що бул...