БІЙТЕСЯ ЗДІЙСНЕННЯ СВОЇХ БАЖАНЬ

Уперше в будинку Мищуків Оксана побувала, коли їй минуло десять років. Мати Оксани – Тетяна Миколаївна – працювала в хазяїв кухаркою, а фактично виконувала всю хатню роботу: прала, прасувала, прибирала, бо за це господиня платила додатково. Узагалі-то, Тетяна Миколаївна мала вищу освіту (жінка багато років пропрацювала вчителькою молодших класів), та коли розлучилась із чоловіком (він залишився без роботи й перейшов жити до своїх батьків), почала думати, що ж робити далі. Батько давно помер, старенька мати хворіла, а донька Оксана ще маленька. Думала, як їй дати вищу освіту та в життя вивести.

Намагалась порозумітися з колишнім, та де там. У нього ж трагедія: завод, де чоловік так багато років працював, збанкрутував, усіх звільнили. Люди залишились без роботи. Дехто почав шукати іншу роботу, а Тетянин чоловік – так пиячити, що не міг зупини­тися. Ба більше, Тетяна припинила пускати чоловіка до квартири, бо він почав красти речі, щоб роздобути гроші на пляшку.

З допомогою подруги Тетяна Миколаївна влаштувалась кухаркою. Спочатку дуже соромилась, але що робити? Господарі платили значно більше, ніж у школі, до того ж розраховувались регулярно. Сором соромом, а доньку з матір’ю годувати потрібно. Оксана росла життєрадісною та доброзичливою дів­чинкою, добре навчалась, а вдома намагалася допомагати бабусі та матері: вона ж майже доросла, а ще дівчині подобалося готувати.

Удома мати часто розповідала про своїх роботодавців: про хазяїна Семена Дмитровича (він працює в міській адміністрації), про його дружину Інесу Миро­славівну, яка давно покинула роботу й сидить удома. Оксану ж найбільше цікавив син господарів – Дмитро. Він був на декілька років старшим за дівчину й навчався за кордоном. Інеса Мирославівна завжди казала Тетяні Миколаївні: «Наш син повинен мати такий диплом, який цінують у світі, щоб можна було працювати де завгодно, за кордоном також».

Оксанці було цікаво, як це жити за кордоном і там навча­тися. Їй теж цього хотілося. Уперше Тетяна Миколаївна привела матір і доньку напередодні Нового року, бо почувалася трохи зле, а треба було багато чого встигнути, до того ж господарі чекали на гостей. То мама з донькою допомагали їй поратись у кухні. Хазяїн у хатні справи ніколи не втручався, а Інеса Мирославівна до ситуації поставилась із розумінням. Новорічні подарунки підготували не лише Тетяні, а й її матері та доньці.

Оксанка була в захопленні: такий гарний будинок, розкішні меблі, килими, порцеляна, картини, прекрасний сад, який так дбайливо чи не щодня доглядає дядько Петро. Згодом дівчина часто навідувалася в будинок, адже треба було допомагати матері. Господар приязно ставився до гарненької та послужливої дівчинки і потай від дружини частенько давав Оксані трохи кишенькових грошей. Інеса Мирославівна віддавала Тетяні свої речі, щоб вона перешила доньці. А на її день народження хазяйка подарувала дів­чині маленькі золоті сережки. Оксану зажди дивувало: гроші в сім’ю приносить Семен Дмитрович, а всім там керувала Інеса Мирославівна. Якось Оксана з матір’ю збира­лися додому, а тут при­йшов хазяїн напідпитку, то Інеса Миро­славівна так репетувала, що вони з матір’ю принишкли в кухні й навіть боялися вийти.

Пристрасті в будинку вирували, а Оксанці навіть здалося, що дах підтанцьовує… Після цього дівчина остаточно зрозуміла, хто в оселі господар. Оксана навчалася в коледжі. Коли приїхав хазяйський син Дмитро, вони нарешті познайомились. Хлопець був гарним, високим і до Оксани ставився приязно. Дівчина враз закохалася. Оксана вже ж доросла, всі кажуть, що вона вродлива та розумна, ще вона так багато читає жіночих романів, а скільки серіалів передивилась. Вона ж кохає, тож незабаром стане дружиною Дмитра, бо він у неї неод­мінно закохається. Його ж батьки добре до Оксани ставляться.

І чому жінки так люблять жіночі романи? Мабуть, тому, що в них описано все, чого жінки хочуть і про що мріють. Але в житті, на жаль, усе навпаки. Підлітковий максималізм – велика проблема. Великі діти чи ще маленькі дорослі вкрай рідко щось самі вигадують, вони найчастіше копіюють дорослих. Бажання здаватися дорослими штовхає на необдумані вчинки, які інколи через відсутність досвіду стають великою проб­лемою. Оксана найрозумніша, вона не потребує нічиїх порад, а її подружки ще розумніші. Дмит­ро приїхав на літні канікули, тож Оксана завжди намагалася бути поруч із ним. Адже він давно не був у місті, а вона тут усе знає і все може розповісти. Потай від батьків молоді багато часу проводили разом, а навіщо Дмитрові когось шукати, якщо поруч молоденька, гарненька Оксана, яка виконує всі його забаганки. Щоправда, ситуація в певному сенсі була некласичною, бо не хазяйський син звабив доньку кухарки, а Оксана сама ініціювала близькі стосунки. Далі все за класикою жанру: Дмитро повернувся за кордон, а Оксана зрозуміла, що вагітна. Дівчина пішла до лікаря, стала на облік. Свій стан приховувала і подумки співала! Усе за планом! Коли Дмитро приїде на наступні канікули, отоді вона всім усе й розповість. А далі все буде так, як у казці. Вони з Дмит­ром одружаться, і вона поїде з ним за кордон. Мабуть, там і народжуватиме, а потім вони повернуться, і вона буде молодою господинею. Матір з бабусею вона забере до себе, проте куховарити та прибирати вони наймуть інших жінок…

Ой, уже ті дівочі мрії! Першою вагітність Оксани помітила ба­буся. Як дівчина не просила її, але бабуся все розповіла доньці. Мати покликала батька, але той, як останнім часом і завжди, був нетверезий, отож стан доньки його не турбував. Чоловік грюкнув дверима, а перед тим на прощання сказав: «Я завжди знав, що ти виховаєш повію, от тепер сама і з’ясовуй, а мене це не обходить». Минуло трохи часу, перш аніж мати наважилася на розмову з Інесою Мирославівною. Під час цієї розмови була присутня бабуся Оксани, тож пані Інеса виставила обох. І одразу розрахувала кухарку, мовивши: «Невдячні… Бач, що надумали! Геть звідси… Бидло».