БАБУСЯ І ПЛЯЦОК З ЯБЛУК

Я – людина щаслива. Мені на старті було подаровано дві прабабці, одного

прадіда, також по парі бабців та дідів і з маминого, і з татового боку. Й кожен із них залишив у моєму житті великий слід і доклався на свій лад до того, що ось вона – я така.

Я не раз розповідала про батькову родину, про бабу й діда, які жили в селі і дали мені стільки, що я не вибрала тих спогадів до денця й досі.

Настав час розповісти про бабцю міську. Мамину маму. Я довго це в собі носила. Чому настав час, я розповім наприкінці.

***

Дитяча пам’ять клаптикова.

Зринають якісь шматочки, уривки, і цим доводиться задовольнятися.

Я пам’ятаю, як бабця малювала мені лялечок на товстому обгортковому папері. Вона працювала продавцем у великому магазині, й цей папір був скрізь і завжди. У нього загортали продукти, на ньому робили підрахунки...