А Я ЛЮБЛЮ, ЛЮБЛЮ, ЯК В ЮНОСТІ

У житті іноді буває, що випадковий супутник може стати цікавим співрозмовником, який розповість, мов на сповіді, найпотаєм­ніші моменти свого життя. Нам обом просто не пощастило. Я і ще один чоловік мого віку не змогли сісти у переповнену маршрутку. Водій звернувся до нас:

– Не хвилюйтеся, за дві години я повернусь і обов’язково вас заберу, а зараз ідіть у зал очікування, там прохолодно, та й водички зможете купити, на­дворі майже 40 градусів. Просто спека, липнева спека.

Маршрутка від’їхала, а ми пішли в зал очікування. Тут дійсно було прохолодно і якось затишно. Чоловік присів на стілець і мовив:

– Це ж моя кохана даремно мене чекатиме, адже ми домовились, що виїде по мене на цей рейс. А що тепер?

Чоловік був дуже схвильований, навіть голос його тремтів.

Я зауважила:

– Дуже приємно, що ви дружину коханою звете. А телефон у вас є? То зателефонуйт...