ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ. ГАЗЕТА «ЖИТТЯ»
428Життєві історії
Життєві історії з газети «Життя» — правдиві історії з життя та історії кохання українською.
…Був ранній ранок. Невисокий чоловік у картатому пальті та темному капелюсі зійшов з автобуса в невеликому місті. Роззираючись навсібіч, чоловік начеб шукав когось поглядом. Очі та частину його обличчя затуляв капелюх, а підборіддя прикривав широкий плетений шарф, тому важко було визначити вік чоловіка. Постоявши якусь мить, незнайомець попрямував до станції з кріслами та лавочками. Там усі місця були зайняті, примоститись скраєчку можна було лише на одній. На ній дрімав дідусь. Чоловік сів поруч зі старим, намагаючись не потривожити його, але все ж зачепив ногу дідуся своєю парасолькою. Старенький розплющив очі, декілька секунд розглядав незнайомця, а потім запитав:
– Ви ж приїжджий? Приїжджих здалеку видно, – і, не дочекавшись відповіді, повів далі: – До нас у робочих справах? Чи в гості?
– Маю тут надзвичайно важливу справу, – невизначено кинув той.
– Яка ж така важлива справа в нашому краї? Шукаєте когось? А може, ви начальник і маєте намір відновити тут інфраструктуру, поремонтувати дорогу, збудувати дитячий садочок чи школу? – не зупинявся старий і засипàв запитаннями чоловіка. – Давно потрібно було, а тепер... уже й людей не залишилось.
– О, у мене тут місія значно складніша, – промовив незнайомець, – і на все тільки день.
– День – це не так уже й мало, – піднявши палець, сказав дідусь. – Ось, наприклад, якби вам залишилось жити тільки день, ви навіть не уявляєте, скільки всього можна було б встигнути за той час.
– Уявляю, – промовив незнайомець. – Якраз дуже добре уявляю.
Чоловіки сиділи поруч. Мовчали. Дідуся знову зморив сон, а незнайомець, вийнявши з кишені блокнот, щось швидко прочитав і, прошепотівши «Час іти», пішов геть.
***
... – Я дам вам останній шанс, щоб виправити свої життєві помилки, – прогримів голос судді, – але у вас буде певна місія. Перш ніж я назву умови, ви повинні сказати мені, чи згодні, бо ціна місії доволі висока.
– Згоден, – сказав чоловік у картатому пальті, бо іншого вибору в нього не було. Хоч якими б були умови, це все ж краще, ніж пекло, на роки якого він собі заслужив своїм бездарним життям. – Що потрібно робити?
– Все просто. Ви будете рятувати янголів.
– Як? Я? Я-я-як саме? Я ж не…
– Ваше життя взамін на їхнє. Завтра у вас перше відрядження в місто С. Там від онкології помирає дитина – ваш перший янгол. Ви віддасте цій бідоласі рік свого життя, бо для неї завтра останній день. А за рік може багато чого змінитись…
– Як я це зроблю? Адже…
– Просто! – запевнив чоловіка суддя. – Ви відшукаєте свого янгола, торкнетесь його рукою. У нього порожевіють щічки, а у вас додасться зморщок, наче ви прожили вже свій рік. Ось і все.
Чоловік у картатому пальті, з блокнотом у руці, в якому була записана адреса, вийшов за двері й пішов купувати квиток на найближчий автобус…
...Сьогодні в чоловіка вже 27-ме відрядження. Він не знає, скільки їх іще буде. Раніше чоловіка хвилювало, чи залишиться в нього бодай трохи часу пожити для себе, але тепер він упевнений тільки в одному – янголи не мають помирати!
Читайте нові життєві історії та історії кохання щотижня — ексклюзивні авторські новели українською.
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter
