ПІВОНІЇ

ЧИТАЙТЕ ОНЛАЙН ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ

(Продовження)

– Ой не ходи, Грицю, та на вечорниці, – мугикав собі під ніс Діксі й сам собі дивувався: які вечорниці? Тут найважливіше – дрон з виду не втратити. Чи бодай напряму звуку його не загубити.

Чоловік повз, пробирався навкарачки поміж кущами, битою цеглою, уламками шиферу та металевих огорож. На спині в Діксі були умовні ноші – два автомати, примотані ременями до шматка бляхи, а на ношах – Пронь. Важко. І Пронь важкий. У всіх сенсах важкий.

Ось раптом стало легше рухатися, перешкоди зникли. Метр, два, п’ять – пухка рілля з м’якою молодою зеленню.

– Дай, Боже, здоров’я тій людині, яка оце городика скопала та засіяла! – прошепотів Діксі. – По м’якому значно швидше.

Раптом звук дрона подвоївся. Наш чи їхній?

Діксі завмер, шукаючи погля...

Дякуємо!