ПІВОНІЇ

ЧИТАЙТЕ ОНЛАЙН ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ

– Діксі, ти їх бачиш?

– Кого?

Діксі обережно визирає з воронки від КАБа. Нікого. От і добре, що там нікого немає. І добре, що є ця воронка. А ще обгоріла липа. Велика, сторічна, а може, й більше їй років чи століть. Липа, що її так вдало вирвало з коренем і поклало вибуховою хвилею впоперек воронки, а поверх неї нанесло ще купу господарського мізеру з комори та льоху. І земля. Добре, що є земля.

Звісно, вона може стати для них із Пронем могилою, але... Але, може, Бог не видасть, га?

Основне, що нікого немає, це Проневі щось мариться під налбуфіном.

Добре, що є налбуфін. Погано, що він закінчується, еваку немає майже добу.

– Діксі, он там, бачиш, – півонії. Бордові такі, повні, а між пелюсток – жовті тичинки з пилком. Бачиш? І бджоли над ними.

– Бачу, – каже.

Говорить,...

Дякуємо!