Напишіть свій мейл, щоб створити акаунт

Використайте вісім малих або великих літер і додайте будь-який один символ

Передплатити

МЕДОВИЙ ПРИСМАК ЩАСТЯ

ГАЗЕТА «ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ»

Оксана ІЛЬКІВ
20 вересня 21:02
385
Джерело: Газета «ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ»

Історії з життя

МЕДОВИЙ ПРИСМАК ЩАСТЯ

ЧИТАЙТЕ 20 АВТОРСЬКИХ ЕКСКЛЮЗИВНИХ ІСТОРІЙ

 

 

Брунатний мед повільно стікав стінками дзбанка, наповнюючи його все більше і більше. Завитками розтопленої карамелі укладався і розтікався солодкий цілющий нектар, перемінюючись золотавими переливами у світлі вранішнього сонця. У повітрі витав незрівнянний аромат свіжого меду – вітковий, насичений, літній. Поміж легкими подувами вітерцю, шелестом дерев і далеким ґелґотанням гусей добре вчувався рівномірний бджолиний гул.

 

Олена заправила за вухо неслухняне пасмо золотавого волосся, обхопила обома руками дзбанок, іще раз окинула оком охайні вулики, що тут і там біліли посеред розмаїття квітів та трав, і неквапливо покрокувала до хати. Сьогодні знову йшла босоніж. Відчувала цілющу прохолоду роси, м’якість обважнілої за ніч трави, напивалася життєдайною енергією від землі. У кінці вузької звивистої стежки блакитними віконцями лагідно дивився на неї невеличкий будиночок. Потемнілі за роки дерев’яні стіни ніби дихали теплом, випромінювали спокій і затишок.

Високий розлогий горіх, що ріс неподалік, захищав свої володіння від палючих променів сонця і додавав особливої атмосфери цьому вже й так особливому місцю. Олена піднялася двома сходинками на ґаночок, відчинила з ледь чутним скрипом блакитні, мов ясне липневе небо, двері й увійшла до сіней. Поставила дзбанок з медом на вкритий чистою лляною скатертиною столик, зачерпнула з відра улюбленим горнятком у соняхи принесеної раніше криничної води і зробила декілька ковтків – холодна, кришталево прозора, смачна-а-а... Увійшла до кімнати, сіла на стілець і поклала досі вкриті росою ноги на сусідній. Крізь мереживну фіранку на вікні сонячні промені вимальовували на столі різнобарвні візерунки, мов у дитячому калейдоскопі. Олена задивилася у вікно – зелень трав, кущі малини біля плоту, а далі дерева, дерева, дерева в закинутому сусідському саду. Щебетання пташок долинало всередину й через зачинене вікно, але Олені захотілося впустити ці ранкові трелі до хати, простягла руку і вмілим рухом відчинила кватирку. Пахощі погожого ранку раптово увірвалися досередини. Олена глибоко вдихнула, заплющила очі, руками ніжно огорнула вже надзвичайно помітний округлий животик і відчула, як її серце переповнюється почуттями. Під долонями відчула легенькі поштовхи, й на обличчі розквітла усмішка. Ох, як же вона чекає цієї зустрічі! Як прагне пригорнути до грудей м’яке рожеве тільце, вперше вдихнути солодкий рідний аромат, уперше поцілувати крихітні п’яточки, вперше побачити оченята-ґудзички...

«На все свій час, Олено», – подумки наказувала собі. А тоді знову і знову уявляла, мріяла, чекала.

***

Олена зустріла Ігоря, випадково зіткнувшись із ним на виході з лікарні. Випустила з рук папку з документами, він допоміг Олені позбирати неслухняно розсипані на сходах папірці. Високий, широкоплечий, вродливий, з оксамитово-заворожувальним голосом, він одразу їй сподобався. У стосунки поринула стрімко та з головою. Здавалося, Ігор був тією частинкою пазлика, якої бракувало до справді щасливого життя. Олена любила цього чоловіка й біля нього любила себе. Молодий і перспективний хірург завжди був у центрі уваги персоналу лікарні, та й пацієнтки не оминали нагоди зайвий раз усміхнутися до красеня-лікаря. Він був сповнений планів і амбіцій, готовий на будь-що, щоб тільки стати відомим хірургом. Олена ж щойно почала свій перший рік інтернатури, та, незважаючи на бажання стати лікаркою, все ж мріяла про сімейне щастя.

Дві смужки ледь рожевіли на тесті на вагітність, а серце Олени шалено стукотіло. Її переповнювали хвилювання, трохи страх, але найбільше любов і щастя. Не могла дочекатися, щоб повідомити коханому. Обдумувала, як би це зробити, щоб їм двом назавжди запам’ятався цей момент, цей день, ці почуття. Зрештою вибрала у крамниці крихітний білосніжний костюмчик-«чоловічок» з написом
«Я ❤ свого татка». Загорнула в невеличкий пакуночок, зав’язала на ньому сріблястий бантик і вирушила до Ігоря додому.

Під час вечері не могла перестати усміхатися, хоча всередині здавалося, хтось усе зібрав у тугий вузол і не відпускає. Все-таки не стрималася, дістала із сумочки пакунок і вручила коханому.

Дякуємо за вашу передплату онлайн!

20 НОВИХ ЕКСКЛЮЗИВНИХ ІСТОРІЙ ЗА 20 ГРН
Передплатіть онлайн
Ви вже є передплатником?

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter