КОЛЯДНИКИ

ЧИТАЙТЕ ОНЛАЙН ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ

Сніг пішов із самого ранку. Він був таким дрібненьким, немов хтось просіював його через густе сито. Непомітними, але наполегливими мазками замальовував усе, що, не соромлячись, позалишали люди. Спочатку приховав купи торішнього неприбраного листя, святковою покровою припорошив чорні неметені вулиці.

Ганна сиділа біля вікна вже годину і не мог­ла відірватися. Їй подобалося спостерігати, як непомітно змінюється світ. Разом із ним і в душі ставало якось святково.

– Парадне буде Різдво, – усміхнулася Ганна. – До вечора геть сніжком замете.

– Що парадне, то парадне, – погодився Іван.

Вони в усьому погоджувалися одне з одним. Склалося так, що залишилися обоє самотою. Допоки виходили в місто, кожен із них мав свою доріжку. А коли не змогли вже спускатися зі свого другого поверху, немов два русла злилися в одне, щоб так, разом, доплива...

Дякуємо!