Гість редакції

Ірина Агафонова-Ясінська – улюблена авторка читачів газети «Життя», неодноразова переможниця конкурсу «Найкращі життєві історії». Тож не дивно, що багатьом із вас цікаво більше дізнатись про життя та творчість пані Ірини, про те, де вона бере сюжети для своїх історій та що надихає її на творчість.

Якщо ви думали, що пані Ірина цілісінькими днями просиджує за письмовим столом, чекаючи на відвідини музи, то ви глибоко помиляєтесь. На творчість у письменниці залишається не так уже й багато часу, адже в них із чоловіком чималеньке господарство, яке вимагає щоденної наполегливої праці. Але все за порядком.

Пані Ірина за освітою вчитель-філолог та редактор освітніх видань, яка близько п’яти років працювала у школі, а згодом перейшла на роботу в редакцію газети, де була літературним редактором. Там пані Ірині значно більше подобалось працювати не в аналітично-журналістській сфері, а в художній. І саме ця робота підштовхнула її до написання перших оповідань.

Ірина народилась на Житомирщині, а її чоловік – на Хмельниччині, разом вони виховують донечку. Подружжя має чимале господарство, варить сир і розводить кіз (можна тільки уявити, скільки часу та сил забирає щоденне доїння, запасання кормами, а ще город і тисяча різних справ, про які добре знають усі, хто мешкає в селі), а поміж цим Ірина намагається знай­ти час на те, аби вдосконалювати себе та не втрачати своїх письменницьких навичок. Вона стверджує, що не має наміру нікуди переїздити. «Жити в селі – це свій садок, це величезні квітники, засаджені трояндами, домашні улюбленці. Там ти завжди відчуваєш любов, у цьому й можна черпати натхнення», – зауважила Ірина.

Майстриня слова зазначила, що обож­нює читати, саме цю приємну звичку заклала в неї бабуся Софія ще в дитинстві. «Моя бабуся обожнювала читати і часто робила це ночами, а дідусь сварився на неї, казав: “Софіє, лягай спати, зранку вставати, багато працювати”, а вона однаково читала», – з теплом згадує письменниця. Процес творчого становлення розпочався саме з розповідей бабусі. «В основу моїх перших проб пера лягали саме історії бабусі, тоді вона й надихала мене», – поділилась жінка.

Читачі, які звикли до життєствердних історій пані Ірини, мабуть, будуть здивовані, що жанри, яким вона надає перевагу як читач, – це трилери та детективи, а найулюбленіші її автори – Стівен Кінг і Агата Крісті. Та найбільшим джерелом натхнення для Ірини є саме життя та все, що відбувається навколо. Вона переконана, що, навіть їдучи у громадському транспорті, роздивляючись людей та краєвиди, можна знайти щось особливе. Першим читачем та головним критиком вашої улюбленої авторки є її чоловік. Саме він і повернув Ірину в село, хоча сам виріс і народився в місті. Чоловік є справжнім двигуном, рушійною силою і в їхньому вже доволі величенькому господарстві.

Авторка розповіла, як не втрачає творчого піднесення та мотивації в час війни, коли важко будувати плани на майбутнє, а життя може зруйнуватися в один момент. «На початку повномасштабного вторг­нення я написала цілий цикл, пов’язаний з війною, зокрема з волонтерством, з історіями окремих людей, із вірою в перемогу тощо. Але я стараюсь не надто маніпулювати цією темою, адже це – як зачепити ЖИВИЙ НЕРВ. Зараз роблю акцент на більш житейському, зазираючи трошки вперед, наголошуючи на позитивному», – сказала Ірина Агафонова-Ясінська.

Вона зі своїм оповіданням «Бузкове щастя» стала переможницею конкурсу Open World-2019, де було понад 500 творів інших конкурсантів. Подати заявку її підштовхнула «творча злість», як каже сама Ірина. Вона розповіла, що декілька разів подавалась на конкурси, але безуспішно. Невдачі не лише засмучували та сердили письменницю, а й іще більше мотивували її довести самій собі свою значущість. «Це була боротьба з власними комплексами», – розповідає пані Ірина.

Усі здобутки, твори та збірки – це результат великої та наполегливої праці авторки. Ірина Агафонова-Ясінська переконана, що вдосконалювати себе потрібно постійно, бо цим ми робимо світ кращим навколо себе. 2023 року твори Ірини були опубліковані в кількох збірках, а саме: «Відкритий світ» та «Неопалима купина», а незабаром вийде збірка «Тюрма, психушка і бомжі» та дебютний детектив авторки спільно з видавництвом «Кондор».

Ірина порадила авторам-початківцям ніколи не здаватися, якщо впали, то вставати і рухатись далі, мати здорові амбіції, працювати над собою, вдосконалювати себе та читати, адже, на її думку, читання для того, хто хоче писати, це обов’язковий пункт.

Творчий шлях пані Ірини доводить, що меж досконалості немає, а є лише наполеглива праця, яка згодом дає свій результат, нагадуючи, що кожен крок відкриває нові можливості для ще більших звершень.