Гурт «Остра Тирнина»: «Коли збираються всі наші хлопці – музиканти, я готую для них борщ»

Останнє інтерв'ю року, що минає 

Гурт «Остра Тирнина» – колоритний музичний колектив із Закарпаття. У його складі шестеро талановитих музикантів. Перлиною гурту є вокалістка Андріана Матіко, яка разом з іншим солістом Василем Повхом зачаровує публіку своїм співом. До гурту належать іще чотири учасники. Вони як виконують авторські композиції, так і переспівують українські народні пісні. Від початку повномасштабного вторгнення артисти також виступають для військових. У розмові вони поділилися історією свого творчого шляху та розказали, як обрали назву для гурту. Крім того, учасники розповіли про свою улюблену закарпатську їжу та про те, які в них є фірмові страви.

– Ваш гурт було засновано ще 2015 року. Розкажіть, будь ласка, що вас надихнуло на його створення? 

– У нас надзвичайно співочий регіон, отож стати його частиною було основною мрією з дитинства. Коли розпочався проєкт, ми поступово залучали вокалістів та музикантів. І хоча склад гурту час від часу змінювався, проте наразі в нас все стабільно. Ми продовжуємо працювати та приносити задоволення нашим слухачам.

– А чому гурт називається саме «Остра Тирнина»?

– Цю назву вигадав наш народ, і нас постійно запитують, що вона означає. «Остра Тирнина» – це як колючка, гостра і різка. На нашому шляху траплялися труднощі, але ми завжди знали, як домовлятися, вміли знаходити спільну мову з людьми. І ось так наша назва «Остра Тирнина» й виникла. Це слово ідеально виражає нашу гостроту та вміння знаходити компроміси. Хоча ми розглядали можливість змінити назву, але вирішили залишити її такою, як вона є, адже вона ідеально вписується в атмосферу Закарпаття та відбиває наш колективний дух.

– Ви працюєте з народними піснями і пишете авторські композиції. Чому обрали саме такий стиль у музиці?

– Працюючи з народними піснями, ми не обмежуємося лише одним стилем. У нашому репертуарі представлено як фольк-музику, так і популярну, а також інші різновиди музичних жанрів. Усе через те, що наш регіон, Закарпаття, напрочуд багатонаціональний, отож нам доводиться експериментувати й об’єднувати різні музичні напрямки. І виходить, що репертуар насичений різноманітними напрямками.  Хоча загалом можна виокремити три основні категорії: сучасні, популярні та народні пісні. Окрім цього, ми намагаємося доносити до слухачів щось абсолютно нове. 

– Які артисти або гурти мали найбільший вплив на ваш стиль?

– Є чимало талановитих виконавців, якими ми надихаємося. Наприклад, Степан Гіга, Іван Попович, гурт «Без обмежень», Аліна Паш та багато інших чудових артистів. Ми завжди беремо приклад з таких музикантів, оскільки вони зробили великий внесок у розвиток української естради.

– Можливо, вам хтось подобається з нових виконавців? 

– Звісно, ми уважно стежимо за всім, порівнюємо та надихаємось. Особливо цінним є те, що українська музика, незалежно від жанру – чи це поп, чи фольк, отримує визнання на світовому рівні. Це напрочуд захопливо і мотивує нас іще більше творити.

– На вашому ютуб-каналі немало підписників. Уже понад 132 тисячі фоловерів. Розкажіть, коли ви зрозуміли, що творчість колективу набуває популярності?

– Це був момент, коли ми досягли позначки «100 тисяч підписників» на нашому ютуб-каналі. Ми взагалі не очікували цього, бо спочатку просто викладали на канал відео, не рекламували його. Проте згодом ми помітили, що глядачам подобається наш контент: вони діляться роликами, залишають коментарі, ставлять лайки. Водночас тепер ми бачимо, що не лише на ютуб, а й у різних соціальних мережах люди виявили свою зацікавленість до нас. Вони телефонують, пишуть нам. Навіть надсилають нам подарунки.

– Раніше у своїх інтерв’ю ви розповідали, що на початку великої війни 30% слухачів підтримували вас, а 70% – хейтили. Скажіть, чи змінилося це тепер?

– На жаль, ні. Коли ми щось публікуємо, то часто стикаємось із негативом, але я дуже сподіваюся, що люди врешті зрозуміють нашу роботу, збагнуть, що кожен працює на своєму фронті. Незалежно від того, чи то волонтери, чи музиканти, чи кондитери. 

– Взагалі, чи відчуваєте ви якісь зміни в музиці від початку повномасштабного вторгнення?

– Без сумніву. До війни в нас було багато російськомовних пісень. Тепер же ми повністю відмовились від них. Ми також не перекладаємо пісні з російської мови на українську, оскільки не бачимо в цьому ніякого сенсу. Навіщо перекладати, якщо можна створити щось власне? Тепер є велика кількість чудових українських пісень, і це прекрасно. 

– Щодо каверів. Як ви вибираєте пісню, щоб її переспівати? 

– Насамперед ми співаємо те, що нам подобається, і те, що ми зможемо вдало передати. Вибираємо пісні так, щоб вони були віддзеркаленням наших почуттів. Також ми вивчаємо, що тепер популярно, стежимо за трендами та враховуємо смаки аудиторії. 

– Що було найважчим, коли ви почали відновлювати роботу після 24 лютого 2022 року?

– Від початку війни найважчим завданням було випустити нашу першу пісню, оскільки ми не мали уявлення, яка буде реакція глядачів.

– Окрім того, ви виступаєте для військових?

– Так, від початку повномасштабної війни ми провели багато концертів для військових та внутрішньо переміщених осіб. Це був важливий момент, оскільки такі виступи завжди мають свою особливу атмосферу. І часто емоційно важко готувати ці концерти, але ми відчуваємо велику вдячність до наших захисників і розуміємо, що військові – це ті люди, які по-справжньому цінують нашу роботу.

– Поговорімо ще про кулінарію. Ви родом із Закарпаття. Які страви з вашого регіону вам найбільше подобаються?

– Закарпаття, безумовно, славиться своїм борщем. І, звісно ж, не можна обійтися без картоплі. Бажано готувати її на мангалі на природі. До того ж ми любимо сало.

– А ви часто загалом готуєте? 

– Ну, як сказати, не так часто, тому що багато роботи, але готуємо. Стараємось шукати щось просте, але водночас смачне. До речі, Василь дуже смачно готує, коли його дружина на роботі. 

– Розкажіть, як ви харчуєтесь під час гастролей? 

– Це насправді доволі складно, але ми намагаємося уникати важких перекусів, адже шлях часом є довгий і вже було декілька неприємних ситуацій, таких, як форс-мажори та випадки отруєнь. Отож тепер ми просто заходимо в якийсь заклад, там щось їмо і йдемо працювати. 

– А любите солодощі?

– Іноді можна потішити себе тортиком чи цукеркою, особливо в день народження. Але здебільшого ми не їмо солодкого. Намагаємося стежити за фігурою.

– Чи є у вас якась слабинка, яка є шкідливою, але яку ви дуже любите? 

– Насправді не дуже добре мати шкідливі звички людям із нашою сферою діяльності, бо вони відображаються і на роботі, і на зовнішньому вигляді. Втім є одна річ, яка не дуже корисна, але ми її любимо, – це солодка газована водичка.

 – Можете назвати одну фірмову страву в кожного із солістів? 

– У Василя – це картопля, запечена з м’ясом. Особливо смачним у нього виходить м’ясо. У мене також є. Коли збираються всі наші хлопці – музиканти, я готую для них борщ. Наші колеги дуже люблять його їсти. Тож, коли ми плануємо зустрітися, я точно знаю, що потрібно буде варити велику каструлю борщу.

– Наприкінці невелике бліцопитування. Продовжте, будь ласка, речення. Моя улюблена страва для сніданку – це…

Андріана: 

– Яєчня.

Василь: 

– А я не снідаю.

– Найкращий спосіб відпочити під час гастролей…

Андріана: 

– Виспатись.

Василь: 

– Аналогічно.

– Я завжди беру із собою на виступ…

Андріана: 

– Звичайну воду.

Василь: 

– Нічого.

– Якби наша музика була стравою, вона б смакувала як…

Андріана: 

– Мій борщ.

Василь: 

– Погоджуюсь.

– Артист чи гурт, із яким ви б мріяли виступити разом…

Андріана: 

– «Без обмежень», Аліна Паш.

Василь: 

– Не можу не погодитись.

– Якби я мала/мав необмежені можливості, то…

Андріана: 

– Зупинила б війну.

Василь: 

– Так, у мене така ж мрія.

– Бажаємо всім читачам…

Андріана і Василь:

– Здоров’я, щастя, гарної української музики.

Дякуємо!