ГОНИТВА ЗА ЖОВТИМ ЗАЙЦЕМ

ЧИТАЙТЕ ІСТОРІЇ З ЖИТТЯ НА STORRISS

Якось так склалося, що Марина з рідною сестрою фактично познайомилася лише в дорослому віці: їй, Марині, вже тридцять сім, Насті – лише двадцять чотири. Коли Настя ледь почала себе усвідомлювати, Марина вже жила в іншому місті, навчалася в технікумі. Та й спільна в них тільки мати, батьки різні.

Не те щоб вітчим ображав чи зневажав Марину, та дівчинка, різкувата, вразлива, сама провела межу між собою та «новою сім’єю мами». Благо, було куди піти: бабуся, мати покійного Марининого батька, теж вважала, що невістка вижила старшу дочку, аби та не заважала новому чоловікові.

Та роки минали, і кров, як відомо, не вода, якось поступово сестри зблизилися. Ну був же в їхньому житті період, коли Марина мусила після уроків бавити маленьку сестричку, була дрібка спільних спогадів, були нечасті балачки, що починалися з «ти, звісно, не пам’ятаєш, але...». Марина розповідає щось...

Дякуємо!