АВРААМОВІ ДІТИ

ЧИТАЙТЕ ІСТОРІЇ З ЖИТТЯ НА STORRISS

Я не люблю молока. Магазинне надто водянисте, без смаку, а молоко базарне, у пластикових пляшках з-під води чи газованки, з рук незнайомих жіночок я купувати просто боюся. Навіть за умови, що кип’ятитиму його. Казна-хто з тих пляшок пив, казна-як мив, і продають його рідко господині корів, частіше – перекупки, а господині ніхто в очі не бачив. І корова може бути хворою, і стайня – брудною. Словом, ви зрозуміли...

А в дитинстві, влітку, під час канікул, я молоко пила, та ще й як. Якось ніхто тоді не цікавився, люблю я молоко чи ні, дітям належало його пити за замовчуванням. Це була така дитяча обов’язкова їжа – тепле, щойно з-під корови або трохи охололе і шмат білого хліба з маслом.

Мені чотири роки. Баба відвела мене бавитися до подружки, власне, та сім’я – наші далекі родичі. Вела й наказувала запам’ятовувати дорогу:

– Диви...

Дякуємо!