Напишіть свій мейл, щоб створити акаунт

Використайте вісім малих або великих літер і додайте будь-який один символ

Передплатити

АМАЗОНКА – ОЗНАЧАЄ ПЕРЕМОЖНИЦЯ

ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ. ГАЗЕТА «ЖИТТЯ»

Ксенія ЗДАНЄВСЬКА
18 листопада 10:44
3
Джерело: Газета «ЖИТТЯ»

Історії з життя

АМАЗОНКА – ОЗНАЧАЄ ПЕРЕМОЖНИЦЯ

Життєві історії з газети «Життя» — правдиві історії з життя та історії кохання українською.

 

 

Я пишу тобі листа. Навіщо? Навіть не знаю. Мені це вже не потрібно. Але, здається, потрібно тобі. Вчора бачила Марічку, вона розповіла мені про вашу зустріч, так би мовити, останні новини з перших вуст. Не відчуваю ані радості, ані зловтіхи від того, що сталося. Просто нічого. Дивно, але спокійно вислухала все, як оповідку про незнайомих, цілковито чужих людей. Неприємна історія, не позаздриш тим, хто в неї потрапив, та й усе. За ці роки, що минули, я навчилась приймати життя таким, як воно є, і радіти йому, незважаючи ні на що. Тепер доведеться вчитись і тобі. Мабуть, це справедливо. Хоча… Хоча, мабуть, саме завдячуючи тобі я залишилась живою. Так, не наперекір твоїй зраді, а саме завдяки їй. А отже, певною мірою я твій боржник.

 

– Дівчино, будьте ласкаві, десь тут має бути книжковий ринок, не покажете де?

Високий, худезний хлопчисько з розкішною кучерявою шевелюрою чомусь не дивився на Лесю, а розгублено оглядався на всі боки.

– Може, й показала б, та руки зайняті, – сердито буркнула Леся, яка ледь волочила дві важезні торби із книжками на той-таки ринок.

– Ой, вибачте, – знітився юнак, – я вам допоможу. – Він узяв одну торбу і присвиснув від здивування. – Там що, гантелі?

– Та ні, книжки, – вже привітніше усміхнулась дівчина. – От несу продавати на ринок. Це тут, недалеко, за рогом.

***

Пам’ятаєш нашу першу зустріч? – молоді, сповнені мрій студенти-першокурсники. Ти так і не знайшов тоді потрібної книжки, я обіцяла пошукати вдома. Після смерті батька залишилась величезна кількість всілякої технічної літератури, яку ми з мамою спершу берегли як пам’ять, а потім, у важкі купонні часи, почали потроху продавати. Записала на клаптику паперу номер телефону, тицьнула тобі в руки і пішла до театру, геть забувши про обіцянку. Ти не телефонував, а я не чекала нервово й нетерпляче дзвінка. Звичайнісінька зустріч, що не варта уваги. Так думали ми, та, видно, доля мала іншу думку.

***

– Дівчино, будьте ласкаві, у вас немає вільного квитка на виставу?

– Не вільного, а зайвого, – механічно виправила Леся. Перед нею стояв високий юнак – пишне, хвилясте волосся, зібране гумкою на потилиці. «Десь я його вже бачила», – майнула думка. – Ні не має.

Леся чекала маму, яка запізнювалась. Задзвонив мобільний. Ну-от, як завжди, її жаліслива мама залишилась чергувати замість Ніни, у якої захворів малий. Тож доведеться йти додому, так і не подивившись на гру московських знаменитостей.

***

Ти пам’ятаєш, як я не люблю сама кудись ходити, точніше, не любила. Мене просто доводила до шалу лише думка про те, що доведеться сидіти самотою серед чужих людей. Якою ж я була наївною! Це тепер я розумію, що можна бути самотньою і удвох, і втрьох, навіть у ліжку з коханою людиною, але це вже зовсім інша історія.

***

Леся різко повернулась із твердим наміром піти додому, але раптом побачила хлопця, який запитував про квитки.

«Не пропадати ж, урешті-решт, грошам», – вирішила дівчина, яка мало не пів стипендії заплатила за квитки. – Юначе, у мене з’явились зайві квитки, якщо хочете, то можу продати.

***

Ти купив тоді в мене лише один квиток, а я подумала: «Якщо є на світі диваки, які ходять у театр самотою, то можна й мені спробувати». Я зайшла до зали, сіла у крісло поруч із тобою і раптом побачила, які гарні в тебе риси обличчя. Класичний грецький профіль.

Чому я згадую ці наші перші, здається, такі незначущі зустрічі? Бо лише тепер зрозуміла, що коли ми обоє запам’ятали їх до дрібниць, то вони щось усе-таки означали для кожного з нас.

***

Леся повернулась додому вже над ранок. Накрила пледом маму, яка, не дочекавшись доньки, заснула у кріслі-гойдалці. Сіла в куточку, загорнулась у велику пухову, ще бабусину, хустку.

– Мамусю, люба моя мамусю, твоя донька закохалась, – вимовила вголос і тихо-тихенько засміялась, а потім щоками чомусь потекли сльози.

***

Якими ж ми були щасливими!

Читайте нові життєві історії та історії кохання щотижня — ексклюзивні авторські новели українською.

20 НОВИХ ЕКСКЛЮЗИВНИХ ІСТОРІЙ ЗА 20 ГРН
Передплатіть онлайн
Ви вже є передплатником?

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter