Про те, як святкують Новий рік відомі люди

Про найзахопливіші, найщасливіші чи найнезвичніші свята

Ольга Сумська, акторка, народна артистка України:

– В акторів вони завжди незвичні. Де ми тільки не зустрічали свята –
в горах, у потягах, літаках. У Карпатах же свята атмосферні, відчувається
велич гір. Там також є гуляння на вулиці – ми зазвичай ведемо такі свята.
Та навіть родиною орендувати будиночок у горах – це щастя. Незвично
святкувати на знімальному майданчику – одного року я зробила виняток і
мала зйомки 31 грудня, проте вони затягнулися та перейшли в Новорічну
ніч. Але це класно, коли зустрічаєш Новий рік на роботі. А ще один рік
зустрічала в потязі.
Ну і в шкільні роки була кумедна історія. Я навчалася в 10-му класі.
Мені дали завдання купити шампанське, а тоді був неймовірний дефіцит.
Отож, вистоявши чергу, купила шампанське і принесла його вже на
початку нового року. Дуже мене сварили, що я принесла пізніше. Тож
більше таких замовлень не беру (сміється – авт.).

Наталя Фаліон, співачка та керівниця гурту «Лісапетний
батальйон»:

– Пригадала одразу два свята. Перше – коли ми з чоловіком були
вдвох. Перед тим зробили ремонт, поставили камін удома. Прикрасили
ялинку й сиділи вдвох. У нас було два келихи вина, я зовсім нічого не
готувала. Навколо була тиша, і тільки горів вогонь у каміні. Так
романтично зустрічали Новий рік два чи три роки тому.
А торік я 31 грудня під час концерту впала на сцені та травмувала
руку. Ще доспівала, а Новий рік уже зустрічала в гіпсі зі зламаною рукою.
Тоді ми з колегами святкували Новий рік у номері готелю, оплакували
мою руку, писали повідомлення рідним додому. До речі, до того часу я на
Новий рік уже тривалий час не працювала. А це попрацювала – і, певне,
Бог покарав. Цього року я працювала 1 січня, а 31 грудня була з дітьми та
внуками в друзів у Карпатах.

Юрій Ткач, комік, актор:

– Я завжди святкую на роботі. Окрім минулого року, адже був
карантин, отож ми святкували в кумів. Найкрутіший рік для мене майже
кожен. Адже переважно робота закінчується о пів на другу, і я їду
святкувати до своїх, якщо недалеко. Також одного разу був у Карпатах –
сам у номері, на горі в Буковелі. Круто було: ти сам, гори, ліс.

Наталка Карпа, співачка, заслужена артистка України:

– Новорічно-різдвяні свята, а особливо Різдво – це одне з моїх
найулюбленіших свят у році. В мене воно завжди асоціюється з оселею,
теплом, сімейним затишком, родинним столом. Раніше ми приїжджали до
бабусі та дідуся, тепер же збираємось у батьків. Новий рік у мене ж
асоціативно – це справді магічна ніч, адже наші з чоловіком стосунки
почались саме Новорічної ночі, весілля було в стилі Новорічної ночі.

Ольга Мартиновська, шеф-кухар, суддя шоу «МайстерШеф»:

– Щороку ми традиційно зустрічаємося з родиною, друзями,
близькими, хоч тепер зрідка це можемо собі дозволити через нестачу часу.
До того ж кожен рік можемо святкувати в іншому місці. Коли я жила у
Франції, то святкувала наодинці, без рідних. Бували такі роки, коли
працювала навіть Новорічної ночі та на Різдво.
Звісно, з народженням донечки потихеньку вводимо святкування в
наші традиції. Проте діти тепер такі розумні – надивляться ютубу і вже
знають, що Діда Мороза немає. Моя Віруся ще вірить у святого Миколая,
проте підозрює, що подарунки кладе під подушку мама. Та мріє ще
побачити справжнього Миколая. Саме завдяки цій вірі й оживають свята.

Про найкращі страви до Нового року та Різдва

Наталя Фаліон:

– У мене має бути всього багато. Голубців має бути горщик на 10
літрів, якщо котлети, то кілограмів чотири. Тому що я, певне, розледачіла
– багато народу й потрібно, щоб їжі вистачило на довше. Тоді у святковий
період я спокійно дивлюся улюблені телевізійні програми. Вишуканих
страв у мене немає – я всеїдна жінка. Проте в нас удома всі люблять мої
голубці, оскільки вони схожі на тюфтельки: там більше м’яса, ніж рису. А
ще колись у мене мало бути обов’язково три різних торти, бо діти. А тепер
заходжу в супермаркет, обираю найгарніший і щаслива й не втомлена
сідаю за стіл.

Ольга Мартиновська:

– Новорічні свята не минають без ікри та червоної риби. Якщо
червона риба – частий гість у холодильнику, то традиція часто купувати
ікру не прижилась. Купуємо її лише на Новий рік. А ще обов’язкові
атрибути святкування – мандарини та шампанське. У моїх батьків завжди
є «Олів’є», до якого я ставлюсь холодно, в мене немає за ним ностальгії.
Ніколи не була прихильницею «Шуби», салату з крабових паличок. А ще
запікаємо буженину та качку в яблуках на Різдво. Мама крутить голубці.

Наталка Карпа:

– На Різдво – це, безперечно, кутя. У нас колись завжди готував її
дідусь, тепер – мама з татом. Також готуємо борщ з пампушками за
стародавнім рецептом від бабусі. А ще вареники з капустою та гриби з
підливою – це мій must have, без якого не уявляю свят. До речі, пампухи

люблю з трояндою та маком. Мама інколи готує з джемом, а сестричка по-
модному – з «Нутеллою». Проте оця бабусина і мамина кухня неймовірно

смачна, ці спогади гріють увесь рік.

Ольга Сумська:

– Давненько вже не святкувала – завжди з мікрофоном, на роботі,
хоча це також добре для актора. Проте зібратись за столом – це
найцінніше, що є в родині. Якщо вдається, то це щастя. Єдине – я давно
не готую, як у юні роки, коли накривала стіл із дванадцятьма стравами на
Святвечір. Тепер я все замовляю, хіба що одну страву готую або Віталік
(чоловік Ольги Сумської Віталій Борисюк – авт.) щось пече. Тепер чоловік
просить багато не готувати, адже метаболізм сповільнюється з віком. Тому
намагаємось обійтися мінімумом страв. Люблю пісні голубці, вареники з
пісною начинкою та на основі заварного тіста. Ну і кутя – я її обожнюю та
роблю двічі – на перший Святвечір та на другий, як кажуть, на Багату
кутю. Ми готуємо кутю на основі пшениці, з медом, додаємо до неї багато
родзинок та кураги, журавлини. Проте не використовуємо гречаного меду,
адже тоді його смак домінує. Раджу брати акацієвий чи липовий мед. Ну і
три ложки п’ятизіркового коньяку на каструлю куті.

Юрій Ткач:

– Свята не минають без картоплі, запеченої качки, «Олів’є»,
бутербродів з червоною ікрою та оселедця під «шубою». Дружина купує
смачні десерти, адже я її стараюсь від приготування їжі оберігати. Ще
пригадую, як мама пекла медівник з глазур’ю. Це було неймовірно
смачно. Дружина ж готує смачну шарлотку.

Про улюблені традиції святкування Нового року та Різдва в
дитинстві

Наталя Фаліон:

– Ми завжди святкували Святвечір та дітей привчали, збирались у
селі. У моїй юності стіл не був дуже багатим – квасоля, страви з капусти,
узвар, кутя з халвою та медом, приготовлені сушені гриби з часником.
Особливих страв не було. Я – одна донька, батьки душі в мені не чули. Я
все хотіла кудись втекти, проте завжди проводила цей вечір вдома. Коли
вийшла заміж, то сама збирала вже дітей та онуків, ми запалювали свічку,
співали колядки, пригадували події з життя.

Ольга Мартиновська:

– Заміжня я була недовго, разом зустрічали ми лише один Новий рік,
отож власних сімейних традицій не з’явилось. Коли я зустрічаю Новий рік
у маленькій компанії, то в нас виходить нашвидкуруч та по-сучасному,
коли з родиною – дотримуємось маминих правил. А в дитинстві ми
ходили після зустрічі Нового року засівати. Насамперед ішли до бабусі,
потім – до родичів. Традиційно вважали, що першими мають зайти в хату
хлопці. Потім іще на Різдво ходили колядувати. Та в нас батьки були

вчителями, натомість колядувати ходили більше діти з бідних сімей. Тому
мама нас зупиняла й казала, що іншим діткам це потрібніше.

Наталка Карпа:

– Колядувати! Це найбільше любила з дитинства. Приїжджала до
бабусі в Добромиль, що на Львівщині, та колядувала. Ми з подругою
завжди перед цим проводили репетиції, шукали вбрання, одягалися і
просили когось із дорослих, щоб чекав нас біля кожного двору та ходив із
нами. Пригадую, що дуже любила такі моменти. Потім у мене там навіть
вертеп був.

Юрій Ткач:

– Звісно ж, Дід Мороз, а ще мама готувала багато смачної їжі.
Здається, вона готувала все. Мій улюблений салат – з 17-ти
найулюбленіших (сміється – авт.) – оселедець під «шубою». А також
обожнював малесенькі бутерброди з червоною ікрою. Але вже наступного
дня. Жартую я, звичайно.

Про секрет щасливих свят

Наталя Фаліон:

– Щасливі свята – це настрій, душа, це бажання святкувати. Я їх
завжди сприймаю з розкритими обіймами, бо налаштовуюся на те, що не
повинна сама собі зіпсувати свято. А ще налаштовуюся, що маю бути
доброзичливою, гостинною, адже вся родина дивиться на мене. Я завжди
відчувала відповідальність за настрій свята: жартувала, вигадувала
розваги, щоб було весело та цікаво. Навіть мій син до свят написав
колядку, яку «Лісапетний батальйон» на концертах співає, і люди її
люблять. Вона так і називається – «Коляда»:
«Віє вітер із-за гір,
Ми прийшли до вас у двір,
Ви пустіть до хати
Заколядувати!»

Ольга Мартиновська:

– Тепер, у дорослому віці, намагаюсь підійти до свята (чи до Різдва,
чи до дня народження) так, щоб закрити всі питання. Зокрема, щоб не
було боргів, невиконаних обіцянок, незалагоджених справ. Якщо в мене
таке є, то свята я не відчуваю. Тому завжди планую закінчити нагальні
справи, тоді справді можу насолодитися святом.

Юрій Ткач:

– Коли всі свята не працюю. Та оскільки треба годувати сім’ю й бути
господарем у помешканні, то на свята не можу відмовитися від роботи.
Якщо ж випадає вихідний, то люблю проводити його з близькими. В
ідеалі – з батьками дружини та своїми, а також із братом та друзями.

Щодо подарунків, то я їх не дуже люблю отримувати, проте обожнюю
дарувати – дружині, друзям. Адже бачу річ – і мені одразу спадає на
думку, для кого вона може бути.

Наталка Карпа:

– Навчитися акумулювати позитив, гарний настрій, відсікати все
негативне та недобре. А ще помолитись, бо це дає сильний захист. Ну і
вшанувати традиції, піти до церкви, зустрітися з друзями. Адже ми самі
собі створюємо настрій та влаштовуємо свято. Тому важливо налаштувати
себе на добро, щастя та любов.

Ольга Сумська:

– Основне – це родина. Навіть якщо людина обділена таким щастям,
то однаково треба влаштувати для себе свято – спекти щось смачненьке. І
ще я радила б купити квіти, написати побажання для себе. Там можна
написати побажання та мрії, навіть нездійсненні, адже не треба боятись
мріяти. Всесвіт чує, тож можна докладно описати, що ви хотіли б, – у
квадратних метрах, ролях. Одного разу написала, що мрію зіграти роль, де
був би кринолін (широка нижня спідниця XIX століття, яку одягали під
сукню), капелюшки, пишні зачіски. І наступного року зіграла в
«Кріпосній». Отож немає нічого неможливого. Мрійте – і всесвіт
неодмінно вас почує!

Спілкувалася Діана КВАСНЕВСЬКА