Напишіть свій мейл, щоб створити акаунт

Використайте вісім малих або великих літер і додайте будь-який один символ

Передплатити

ГАЗЕТА «ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ»

20 листопада 10:27
1
Джерело: Газета «ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ»

Життєві історії

ВИПРОБОВУВАННЯ

ЧИТАЙТЕ 20 АВТОРСЬКИХ ЕКСКЛЮЗИВНИХ ІСТОРІЙ

 

 

Тоня підійшла до будинку, глянула на свої вікна. Усередині щось занило і, наче переплетене мотузкою, не давало вільно дихати. За чотири роки жінка жодного разу не пожалкувала й не нарікала на те, що життя її не пощадило. Проте почуття провини перед власною дитиною так і не зникло.

 

Щодня Тоня відчайдушно дбала про сина й уважно спостерігала за станом Олесика, який народився з аутизмом. Щоночі, коли дитя спало, змучена жінка згадувала всі молитви, яких колись навчила бабуся, і благала небесних заступників допомогти, дати їй сили, щоб не зламатися. А також прохала за чоловіка, щоб пройшов разом із нею це випробовування гідно.

Перші роки після народження сина Микита був свідомим того, що мусить підтримувати дружину, і дбав про сім’ю як міг. Попрохав свою матір переїхати до них, щоб Антоніні була поміч.

Василина Петрівна справді охоче перебралася до сина, та взаємини з невісткою ставали дедалі складнішими. Жінки постійно сперечалися за найменші побутові дрібниці. Тоня опікувалася Олесиком, ніби він щомиті страждав, особливо пильнувала його під час денного сну. Молода мати боялася, що дитя якогось дня не прокинеться. А Василина Петрівна була затятою прагматичною жінкою армійського вишколу. Вона змушувала невістку до жорсткого режиму дня і найбільше уваги віддавала Микиті, коли той був удома. Зрештою одного вечора Тоня стурбовано звернулася до чоловіка:

– Я більше так не можу. Нехай вона повертається додому.

– Але тобі потрібна допомога, – з піклуванням у голосі, проте категорично відповів Микита. – Я постійно на роботі, у вихідні мені теж треба встигати видихнути тиждень. І якщо щиро, то не розумію, чому ти так негативно налаштована проти моєї матері?

– Микито, ти краще за мене знаєш її характер. Я не проти її допомоги, але не такою мірою. Учора твоя мати запевнила, що сама робитиме масаж Олесикові. Але як він плакав під час тієї екзекуції…

– Проте ми мусимо щодня боротися за дитину, щоб вона розвивалася.

– Так, любий, але я вже не в змозі боротися зі свекрухою, яка контролює все навколо і змушує жити за її правилами. Вибач, ми вдвох з Олесиком не витримуємо її вечірніх телесеріалів, які твоя мати вмикає надто гучно. І ці довгі телефонні розмови з її приятельками… Я не маю часу перепочити, а в неї все за власним розпорядком. Якби лишень були живі мої батьки, я б мала підтримку…

– Ти не маєш терпіння домовитися з моєю мамою, – знервований Микита вийшов з кімнати.

Але за декілька днів не витримав і він. Василина Петрівна випрала його сорочки, та дві з них добряче полиняли. Крім того, повернувшись після роботи, Микита побачив, що мати дивиться серіал, а в кухні підгоріла каша для Олесика. Тоня в цей час була з дитиною на прогулянці, тож розмови чоловіка і свекрухи не чула. Микита делікатно, але вперто пояснив, що матері краще поїхати:

– Тоня вже сама впорається з усім, тож ти можеш повернутися до себе.

– Що? Ти мене сюди покликав, а тепер виганяєш? – приголомшено запитала мати.

– Ні, мамо, просто намагаюся зберегти сім’ю… Мені вже несила витримувати ваші сварки. І вибач, але я не хочу, щоб син згодом копіював твою поведінку. Ти знаєш про те, що аутичні діти буквально розуміють мову? Тобто в них складнощі з розпізнаванням натяків, сарказму тощо. А це все – твоя поведінка з Тонею.

Дякуємо за вашу передплату онлайн!

20 НОВИХ ЕКСКЛЮЗИВНИХ ІСТОРІЙ ЗА 20 ГРН
Передплатіть онлайн
Ви вже є передплатником?

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter