ГАЗЕТА «ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ»
521Сьогодення. Болить
15 жовтня 1615 року знатна киянка Галина Гулевичівна подарувала українському братству свою садибу на Подолі в Києві для облаштування на її місці монастиря, шпиталю та школи. Відтоді цей день вважають датою заснування Києво-Могилянської академії.
У Могилянці навчалися майже всі майбутні гетьмани України. Зокрема, Іван Виговський, Іван Брюховецький, Петро Дорошенко, Іван Мазепа, Юрій Хмельницький, Іван Скоропадський, автор першої української Конституції Пилип Орлик.
Про видатні заслуги цих історичних особистостей багато відомостей знав студент другого курсу могилянського філософського бакалаврату Даниїл Євтушенко. Про науку філософію (мудролюб’я), яку вибрав за професійний напрям життя, та історичні надбання українського народу юнак міг говорити годинами. У майбутньому на нього чекала блискуча кар’єра в галузі наукової діяльності. Даниїл був одним із найкращих студентів цього навчального закладу.
У Києво-Могилянській академії навчався також поет-філософ Григорій Сковорода, пам’ятник якому стоїть біля вищого навчального закладу. Із монументом пов’язано багато студентських традицій. Одна з них така, що в день вручення дипломів студентам 28 червня вони надівають на голову пам’ятній особі шапочку випускника.
Ще одну традицію, на жаль, сумну, започатковано в цьому навчальному закладі з початком ворожого нападу на Україну – вшанування пам’яті полеглої в боях спільноти могилянців. Задля цього створили електронну книгу пам’яті загиблих – як знак поваги та безмежної вдячності колишнім випускникам та студентові Даниїлу Євтушенкові за виконання почесної місії захисту країни. Захисники віддали своє життя заради рідної землі, заради волі та миру українського народу. Також у головному корпусі Києво-Могилянської академії на стіні в обрамленні чорних стрічок розміщено портрети цих п’ятьох загиблих Героїв. Над портретами возвеличується напис: «Пам’яті могилянців, які віддали своє життя…». Ця віртуальна стіна стане частиною символу багатьох урочистих церемоній студентства, під час яких згадуватимуть полеглих, які назавжди залишаться «почесним генетичним фондом» Могилянки.
Студенту другого курсу факультету наук НаУКМА Даниїлові Євтушенку, якому навічно залишилося дев’ятнадцять, також присвятили тимчасову експозицію вшанування, де представлені його особисті речі, гітара та навчальні нагороди. Згодом ці експонати розмістять у музеї бойової слави академії. 17 вересня 2022 року, якби Даниїл дожив до цієї дати, йому виповнилося б двадцять. Цього дня за ініціативи та сприяння Владислави Осьмак, керівниці Культурно-мистецького центру Києво-Могилянської академії, для студентства закладу відбувся благодійний захід на честь такого ще молодого захисника України. Хвилина мовчання, хвилина болю та страждання, хвилина переосмислення патріотичних цінностей і надбань також була цього посмертного дня народин Даниїла Євтушенка.
На рівні роздумів в академії передбачають й инші форми вшанування пам’яті загиблого в боях за Україну студента.
За ініціативи побратимів у селищній раді смт Есхар Харківської області, де служив певний час і де загинув солдат, заплановано перейменувати вулицю Молодіжну на імені Даниїла Євтушенка. Це питання потребує часу, але, за свідченням очільниці тієї територіальної громади Олени Слабинської, є реальним, і в майбутньому рішення обов’язково буде позитивним.
Яким залишився Даниїл Євтушенко в пам’яті тих, хто його знав? «Він був чесним, справжнім і надійним», – так про нього відгукувалися друзі.
«Його відповіді на заняттях завжди звучали науково обґрунтовано. У складних ситуаціях Даниїл брав слово, щоб виручити товаришів із групи. Усі поставлені навчальні завдання виконував сумлінно. Навіть у скрутний час війни вже солдатом не забував про обов’язки студента: закривав сесії, цікавився навчальними завданнями та виконував їх. За декілька годин до своєї загибелі ще перепитував про графік проходження сесії. Голосу цього студента були притаманні ніжність і романтичність. Дуже шкода, що спочатку короновірусна пандемія, а потім війна не дали ближче пізнати цього талановитого юнака», – слово пошани про Даниїла Євтушенка від його викладача, професора Вадима Менжуліна.
«Страшні спогади про наступ ворогів на Київ ятрять душу. Даниїл першого дня війни записався в територіальну оборону столиці. Він разом з иншими допомагав спочатку на складі, в кухні… Ми, рідні, дуже хвилювалися за нього. Із труднощами нам вдалося передати йому теплий одяг. У племінника були свої цінності: він не думав про себе, просто виконував громадянський обов’язок. У житті вмів радіти тому малому, що мав. Йому притаманна була креативність: Даниїл постійно вигадував щось цікаве чи шукав нові виклики для себе. Ніколи не скаржився на проблеми. Я телефонувала до нього на фронт, запитувала:
– Як ти, Даню?
– Усе добре, жити можна.
Про його позицію справжнього патріота свідчать слова: «Соромно сидіти вдома, коли на твою країну нападають. Я буду захищати!».
Даниїл свято вірив у перемогу над ворогом, робив задля цього все, що від нього залежало», – свідчення спалаху спогадів тітки Оксани Проценко.
«Даниїл Євтушенко був солдатом 128-го батальйону територіальної оборони, 112-ї окремої бригади територіальної оборони. Це рід військ ЗСУ. Його позивний на фронті «Фауст», що відповідало філософському напряму навчання хлопця. За віком він був наймолодшим з-поміж инших військових. Даниїл стійко зносив труднощі війни. Накази командирів завжди виконував. Ніколи не скаржився ні на що, ні на кого не ображався. Був надійною людиною. Свій військовий обов’язок виконав до кінця», – з болем та гордістю відгукнувся про свого солдата командир Вадим Аристов, який у минулому теж навчався в Києво-Могилянській академії.
Світлана Ткаченко, мати одного із загиблих під час того злощасного ворожого ракетно-артилерійського обстрілу 31 травня 2022 року, написала у фейсбучному коментарі під дописом, присвяченому Даниїлові Євтушенку: «Найліпший друг мого Ромчика. Я замовляла панахиду за всіх: Юрія, Даниїла, Романа… Ще був Віталій з Боярки. Його там поховали». Її синові Роману, другові Даниїла, навічно теж лише 21 рік.
Це був останній день перед ротацією військових. Останній день життя таких іще молодих людей.
Даниїл Євтушенко від шести років зростав без матері. Ним опікувалися бабуся й батько. Від природи хлопець мав позитивний характер, що сприяв розвитку таких якостей, як оптимізм, добро, радість життю, допомога ближнім. Хлопець був усебічно розвинутою особистістю. Захоплювався вивченням іноземної мови, музикою, грав на багатьох інструментах. Цікавився кіномистецтвом, мріяв знімати власні кінопроби. До навчання в Києво-Могилянській академії готувався серйозно. Отримав найвищі бали, що відкрило шлях вступу на бюджет бакалаврської програми «Філософія». За свідченням бабусі, Даниїл свої кишенькові кошти не витрачав на розваги, а купував книги філософського напряму, збагачуючи тим самим свій світогляд. Звісно, що обдарованому юнакові доля подарувала б у майбутньому багато здобутків і перемог. Не судилося… Музики своєї не дограв, пісні життєствердної не доспівав. Винна в усьому війна!
Прощання з Даниїлом Євтушенком, хоробрим і мужнім солдатом, відбулося 4 червня 2022 року на Лісовому кладовищі м. Києва. Поховали Даниїла на алеї Слави Героїв. Студент-солдат у пам’яті рідних і усіх, хто його знав, залишиться навічно світлим ангелом незламності духу українського народу. За ним, як і за всіма загиблими на цій війні, стояла рідна країна, за яку вони віддали своє безцінне життя.
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter
