ВІРШІ
362Повороти долі
Спогади нахлинули, тож пледом
Вкрию плечі. Кава й шоколад...
Твої губи пахли диким медом,
Твої руки мчали наугад!
Повороти долі і зиґзаґи
Мого тіла, вітру віражі...
Я з тобою не відчула спраги...
Зазирну у душу – вітражі
Почуттів, дрібненькі зліпки щастя,
Плечі пам’ятають дотик рук,
Поцілунок, що торкнувсь зап’ястя...
Жаль, любов розбилася об брук...
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter
