Соломія Чубай: «Люблю, щоб усе пахло ваніллю»

Життєві історії

Соломія Чубай – відома українська співачка та культурна діячка. Донька легендарного поета Грицька Чубая та сестра музиканта Тараса Чубая, вона поєднує у своїй творчості музику й поезію. До того ж працює над соціальними проєктами. В інтерв’ю виконавиця розповіла про свій новий творчий проєкт «Поети, любов, весна», благодійні гастролі за кордоном та зміни у творчості під час повномасштабної війни. Також Соломія поділилася своїми кулінарними вподобаннями, розкрила особливості родинних рецептів і розповіла, як харчується, коли подорожує. 

– Розкажіть, будь ласка, про свій новий проєкт «Поети, любов, весна». Як виникла ідея його створення?

– 2019 року я видала альбом «Поети» за участі Сергія Жадана, Юрія Андруховича та інших відомих авторів. Оскільки я росла без батька, мене завжди цікавила поезія, то можна сказати, що він мене на цей альбом надихнув. Другий проєкт «Поети. Діалог поколінь» створила, коли мій син Олекса сказав, що для нього нудна українська література. Хотіла показати підліткам, що Павло Тичина, Василь Стус, Іван Франко, Леся Українка були живими людьми, а не пам’ятниками. Вони любили, закохувалися, писали свої твори здебільшого в молодому віці. Проєкт «Любов, весна» з’явився вже під час війни, бо навесні все народжується заново і все долає любов. 

– Яка була реакція вашого сина на «Поети, любов, весна»?

– Йому дуже сподобалось. Олекса сидів у третьому ряду (а в нього аутизм) і був у захваті, три дні говорив про концерт. Синові 17 років, він грає на гітарі. Навіть подарував мої альбоми «Поети» своїм друзям. Олекса казав, що і симфонічний оркестр, і бек-вокал, а особливо гітара з бас-гітарою гарно звучали. Для мене його схвалення дуже цінне, бо син має чудовий музичний смак.

– Чи гастролюєте ви з цим проєктом за кордоном?

– Так, я вже возила його до Бельгії в жовтні, до Англії в грудні. Також виступали в Польщі (у Варшаві, Гданську, Кракові) та у Франції (в Авіньйоні). На всіх концертах ми збирали кошти для ЗСУ.

– Як іноземна аудиторія сприймає вашу музику?

– Дуже добре. На концертах іноді до 80% – іноземці. Деякі мої треки перекладено англійською. В Антверпені слухачі були у захопленні від пісні «Осіннє небо» на слова мого тата, постійно ходили за мною і повторювали: «Парашут, парашут».

– Як змінилась ваша творчість після повномасштабного вторгнення?

– Ускладнилися репетиції, бо частина музикантів воює, а частина виїхала. Водночас пісні стали філософськими і глибшими. Наприклад, зараз пишу трек на слова військового і письменника Павла Вишебаби. До того ж стало складніше творити, оскільки на культуру тепер кошти не виділяють. Якщо ти не даєш концерт для ЗСУ, то, по суті, нічого не робиш. Музикантів поставлено в таку позицію, що вони не мають права заробляти, якщо не збирають гроші на ЗСУ. Це начебто і правильно, але я вважаю, що має бути хоча б десятина. А поки що ми віддаємо або все, або відсотків 80.

– Розкажіть, які теми у творчості вас цікавлять найбільше?

– Переважно я пишу про кохання, але є й інші теми: про сутність людини, її розвиток, про Бога. У нас є поема «Вертеп» на слова мого батька – вона досить політична, про цивілізацію та про її рух.

–  А хто з українських поетів вам найбільше відгукується?

– На першому місці – мій батько, Грицко Чубай. Друге – Микола Вінграновський. Третє – ранній Павло Тичина. Далі Іздрик і Жадан. Серед жінок дуже люблю Мар’яну Савку, Катерину Михаліцину і Катю Калитко.

– А кого з українських музикантів любите слухати?

– Найбільше слухаю брата Тараса Чубая – не тому, що він родич, а радше через те, що я виросла на його музиці. Також люблю гурт «Крихітка» із Сашею Кольцовою, «Бумбокс», «Піккардійську Терцію», «Фіолет». Подобається гурт Nazva, «Пиріг і Батіг», Марина Круть, «Без обмежень», «Скай». Загалом кайфую від сучасної української музики.

– Відкрийте свій секрет – як вам вдається знаходите баланс між музикою, поезією та соціальними проєктами?

– Допомагає те, що я це люблю робити й виросла в такому середовищі. Наш дім завжди був повний поетів, музикантів, художників. І Кузьма Скрябін, і Олександр Положинський, і Сергій Жадан, і Оксана Білозір бували тут. Я з дитинства сиділа в куточку на репетиціях брата Тараса Чубая та його гурту «Плач Єремії». Тому просто не можу жити інакше.

– Чи готуєте нові проєкти на літо?

– Мрію про новий альбом і шукаю фінансування через краудфандинг і гранти. Вже маю три нові пісні. Хочу присвятити альбом поетам, які воюють або загинули на цій війні, наприклад, Павлові Вишебабі чи Вікторії Амеліній. 

– Поговорімо трохи про їжу. Як харчуєтесь під час гастролей?

– На гастролях нас зазвичай годують там, де ми живемо. Намагаюся куштувати місцеві страви в нетуристичних місцях. У Лондоні, наприклад, просила показати справжні англійські страви, але мені сказали, що їхня національна страва тепер – «curry and rice», тобто карі та рис, бо там багато індійців і арабів.

– А яка кухня світу вам найбільше подобається?

– Італійська кухня неймовірна. Також дуже люблю іспанську кухню, бо навчалася в Іспанії, я іспанський філолог. Українську кухню люблю менше, бо вона важка. Екзотики не люблю: я куштувала равликів, але не в захваті від них.

– Що зазвичай готуєте вдома?

– Я обожнюю готувати і приймати гостей. Усі кажуть, що в мене смачно виходить. Готувати почала в 15 років, бо росла без тата, мама працювала, а брат був старший. Бабуся залучала мене до випічки із семи-восьми років. Із 16 років сама печу паску і готую пампушки на Різдво. Люблю запікати м’ясо, наприклад, качку чи кролика. 

– А що саме з випічки готуєте?

– Здебільшого солодке: різні торти, бісквіти з полуницями, торт із чорносливом, пляцок з яблуками та желе. Млинці готую з маскарпоне і кисломолочним сиром, додаю лимонну цедру. Люблю, щоб усе пахло ваніллю. З несолодкого випікала пиріг з грушкою, горгонзолою і горіхами.

– Який ваш улюблений десерт?

– Споконвіку це «Спартак». Найсмачніше його готувала колись моя мама, потім тітка. А «Спартак» моєї мрії нещодавно знайшла в «Кримській перепічці».

– Розкажіть, які ще смаки дитинства вам запам’яталися?

– Обожнюю бабусину кухню. Вся родина намагається відтворити її страви: квасолеву, огіркову зупу, капусняк на вуджених реберцях. Особливо смачно в неї виходила гречка, запечена курка, качка чи кріль у сметані. А бабусин бісквітний рулет з полуницями із власного городу та заварним кремом просто фантастичний. Більшість продуктів бабця вирощувала сама на городі. Також ми ходили разом у ліс по гриби. 

– А ваш син допомагає готувати?

– Тільки на свята, бо через аутизм має обмежений раціон: їсть лише сосиски, смажену картоплю, млинці, панкейки з нутелою. Іноді сирі огірки, яблука та моркву. Але разом готуємо пампушки без начинки і паску без родзинок та цукатів.

– Ви багато працюєте. Що допомагає перезавантажитись?

– Я ходжу на танці й у басейн. Буваю в лісі біля свого будинку, катаюся на велосипеді. Дивлюся кіно, читаю. Зараз замовила собі багато книжок. Люблю читати біля каміна або у світлі нічника. Коли тепло, сиджу на терасі, яка виходить на ліс, у коконі з книжкою або просто слухаю музику.

– Наприкінці невеличке бліцопитування. Продовжте, будь ласка, речення. 

– Ранок для мене починається зі слів... 

– Привіт, Боже, я запрошую тебе в мій день.

– Коли я співаю, я відчуваю, що… 

– Дуже щаслива.

– Якби не музика, я б стала… 

– Акторкою і все одно б співала.

– Коли готую, я завжди... 

– Слухаю музику і кайфую.

– У подорожі я постійно беру із собою... 

– Книжку і музику.

– Улюблені жанри книг… 

– Все завжди про любов або детективи.

– Моя мрія…

– Відвідати всі куточки цього світу, реалізовувати свої мрії в музиці, написати книжку про своє життя і хочу допомагати іншим реалізовувати їхні мрію. 

– Якби я мала необмежені можливості, я б… 

– Жила в студії, творила б музику, подорожувала і допомагала б дуже багато. Започаткувала б благодійний фонд.

– Бажаю всім читачам… 

– Бути собою і дякувати за дрібниці, пам’ятати про минуле, жити тут і тепер, а також творити майбутнє. Слухати українське і любити українське, любити цю землю, де ви живете. А ще бажаю кайфувати від того, що ви українці, бо це того варте.

Фото з архіву Соломії Чубай 

ЕКСКЛЮЗИВНІ РЕЦЕПТИ СОЛОМІЇ ЧУБАЙ

Сирний торт

Інгредієнти:

(на сирну масу) 1,3 кг кисломолочного сиру, 13 яєць, 300 г масла, 1,5 скл. цукру, апельсин (змелений цілий, без кісточок), 2,5 ст. л. манної крупи (замоченої та настояної в молоці), родзинки, ванільний цукор; (на тісто) 2 жовтки, порошок до випічки (розпушувач), 50 г масла, 2 ст. л. сметани, цукор до смаку, борошно (скільки забере тісто); (на крем) 0,5 л сметани, склянка цукру.                                                                                                  

Приготування.

У великій мисці збити білки з цукром до стійкої піни. Окремо змішати сир із жовтками до однорідної маси. Додати до сирної маси замочену манку, апельсинову цедру, родзинки та ванільний цукор. Обережно ввести збиті білки та легко перемішати.                                               
Для тіста змішати жовтки, розм’якшене масло, сметану, цукор, порошок чи розпушувач і поступово додавати борошно, замішуючи м’яке тісто. Розкачати його та викласти на дно і боки тортівниці. Вилити сирну масу у форму на тісто. Випікати на малому вогні (160–170°C) приблизно півтори години до готовності.                                                                                                 
Для крему збити сметану з цукром та викласти крем на торт.      

Торт «П’яна вишня»  

Інгредієнти:

(на начинку) 1,5 скл. вишень без кісточок, 200 г горілки; (на тісто) 6 яєць, 2 ст. л. цукру (повні), 100 г масла або маргарину, 2 скл. борошна, 2 ст. л. какао-порошку, 0,5 ч. л. соди, оцет; (на крем) пів склянки молока, 2 ст. л. цукру, 2 ст. л. какао-порошку, яйце, пів склянки товчених волоських горіхів, 300 г масла; (для  шоколадної помадки) 2 ст. л. сметани, 3 ст. л. цукру, 2 ч. л. какао-порошку, 50–70 г масла.                                                                                                   

Приготування.

Вишні без кісточок залити горілкою й залишити на 12 годин настоюватися.                                                                                                         
Для тіста збити яйця з цукром до пухкої маси. Додати розтоплене масло (або маргарин), всипати борошно та какао-порошок, соду, погашену оцтом, і замісити тісто. Викласти його у змащену маслом та присипану борошном форму. Випікати за температури 180°С. Готовий корж остудити, акуратно вирізати чи вищипати руками серединку (м’якуш), залишаючи дно і бортики.                                                                                           
Для крему розтерти масло з цукром та яйцем до однорідної маси. У невеликій каструлі змішати молоко, цукор та какао-порошок. Нагрівати на малому вогні, постійно помішуючи, до розчинення. Дати охолонути і збити з маслом. Додати настояні вишні, подрібнений м’якуш із коржа та подрібнені волоські горіхи. Перемішати начинку. Наповнити порожнину коржа кремовою начинкою.
Для помадки змішати сметану, цукор, какао-порошок і масло. Нагрівати на малому вогні, помішуючи, до однорідної гладкої маси. Остудити декілька хвилин та покрити нею торт. Охолоджувати його в холодильнику щонайменше чотири години.

Більше рецептів можна знайти в газеті "Дуже смачно!"

Історії з життя