Оксана Білозір: «Я обожнюю грибний суп з перловою крупою»

Оксана Білозір – народна артистка України, пісні якої кожен хоча б раз чув у своєму житті. Вона виступає на сцені вже понад 30 років, а отже, знає про музичну індустрію багато цікавого. Співачка розповіла про свій шлях в українському шоу-бізнесі. До того ж розказала, чи знайшла після розлучення кохану людину. Оксана поділилася смачними рецептами, які обожнює готувати вдома, та розповіла про власний город та улюблені страви з рідної Рівненщини.

– Оксано, ви почали захоплюватись музикою в юному віці. Як усе почалося?

– Загалом я співаю з двох років. Спершу я закінчила сім класів музичної школи. Тоді вступила до музичного училища, де провчилася чотири роки, а згодом іще п’ять у консерваторії. На сцені виступаю з 15 років.

– За цей час музична індустрія вже декілька разів встигла змінитися, закономірно, що зазнають трансформації й уподобання слухачів. Що думаєте про теперішню музичну індустрію в Україні? 

– Нині дуже багато людей творить музику. У вільному доступі в соціальних мережах можна побачити неймовірно цікавих і неординарних українських виконавців, які до цього не співали. Однак саме в українському інформаційному просторі насправді є обмежене коло артистів, які мають доступ до української аудиторії саме через ЗМІ.

– Нещодавно у вас вийшов трек з гуртом KOLABA. Як виникла ідея записати з ним дует? 

– KOLABA працює з відомими виконавцями, і саме цей гурт запропонував мені співпрацю. Він обирає хіт співака та осучаснює його. Я підтримала таку ініціативу, адже є багато чудових пісень, які виконували раніше. Втім вони зникають з нашого життя. Колектив же дає їм нове життя. Так формується великий пласт української музики. 

– З ким з українських артистів ви б іще хотіли заспівати в дуеті?

– З огляду на те, що я співачка, яка постійно гастролює, в мене немає часу на те, щоб думати, з ким би та що заспівати. Я маю чимало своєї музики. До того ж опрацьовую матеріали, які мені пропонують. Однак якщо будуть пропозиції від інших виконавців про співпрацю, то, звичайно, я не відмовляюся. 

– В одному зі своїх інтерв’ю ви згадували про важливість розуміння національної ідентичності для українців. Як ви можете прокоментувати шароварщину та байрактарщину, на які часом можна натрапити в українському медіапросторі й, зокрема, в музиці?

– Це кон’юнктура. У кожній історичній епосі вона була. Зараз же це сприймається як сарказм, пристосування в той спосіб, у який люди розуміють відповідно до життєвих обставин. У нашому випадку – до війни. Дехто хайпує на цьому. Щойно з’являться інші теми, то це просто зникне.

– Що вам найбільше подобається у своїй діяльності? 

– Я загалом живу тим, що мені подобається. А те, що не подобається, просто не роблю. Отже, в музиці мені все подобається. 

– Чи боїтеся критики від слухача? Як часто вона буває?  

– Я не боюсь критики. Ба більше, я завжди розумію, що щодо мене буде критика. Є фраза від українського політика, яку я запам’ятала на все життя: «Відразу стояти обличчям до всіх неможливо». Я чітко розумію, що четвертина – це ті люди, яких я бачу, з якими я спілкуюся і з якими в мене є щось спільне. Але є люди й з іншого боку, ліворуч, праворуч. Отож ті люди, які стоять ззаду, можуть навіть не чути того, про що саме ти говориш, або просто тебе не знати. Залежно від того, яка частина реагує на тебе, таку позицію вона й висловлює. Критика – природний процес. Людям притаманна заздрість. Сарказм або іронія – це нормально. Ті люди, які висловлюють критику, нам потрібні, оскільки вони часто звертають увагу на те, на що ми самі не зважали і чому не надавали значення. Однак є й такі, які ображають, таке я не пробачаю.

– Ви якось говорили, що не слухаєте музику в повсякденному житті, а надаєте перевагу звукам природи. Чи змінилося це тепер?

– У мене зараз такий період, що я дуже багато роблю для збереження свого емоційного стану. Проте музика існує в моєму просторі, але я відбираю її за настроєм та потребою, яка в ту хвилину є в мене. Здебільшого вмикати музику в машині.

– А свої пісні слухаєте?

– Слухаю, звісно. Навіть переслуховую. Не можу сказати, що вони мені у всьому подобаються. Все ж частіше я не всім задоволена, бо розумію, що ту могла так заспівати, а там так перефразувати, але я ніколи нічого не перезаписую. От якщо в студії щось записую вперше і в той момент ловлю себе на думці, що відчуваю емоційне задоволення, тоді я ніколи в житті це не перепишу. Навіть якщо мене просять, я однаково нічого не змінюю. Як воно мені з першого разу енергетично пішло, от, значить, так і має бути. 

– Ви якось казали, що цікавитесь філософією, тож поставлю вам таке екзистенційне запитання. Чи існує, на вашу думку, доля? 

– Доля залежить від людини, адже Бог завжди дає нам вибір. Немає такого, що долю вже визначено і тобі треба сліпо її виконувати. Господь дає тобі змогу змінювати все: добре – на добре, погане – на добре, добре – на погане і т.д. Усе залежить від тебе. 

– А що таке любов? Чи є для вас поняття «кохання» та «любов» тотожними? 

– «Любов» – ширше поняття. У нас в українській мові саме є чітке розмежування, і тому на рівні підсвідомості ми це чудово розуміємо. Любити можна світ, Бога, тварин, а кохати лише споріднену тобі душу, яка відповідає тобі взаємністю.

– Чи є у вас кохана людина?

– Ні.

– Ви народилися в Рівненській області. Які страви з цього регіону вам найбільше до вподоби?

– З того, що в нас постійно готували, – це гречаники, тобто котлети з гречкою. Також багато різних перших страв, зокрема суп-пюре. До того ж я обожнюю грибний суп з перловою крупою. Його в моїй місцевості готують саме з білими грибами. Це неймовірно смачно. Ще пригадую лисички з вареною картоплею. 

– А ви любите готувати?

– Так, обожнюю готувати та дуже люблю їсти. 

– А хто вас цього навчив?

– Бачила, як інші готують, куштувала різні смачні страви і так навчилась.

– Як щодо напоїв? Готуєте смузі, лимонади або молочні коктейлі? 

– Насправді я п’ю лише воду. 

– Чи вирощуєте ви самостійно овочі, фрукти або зелень? 

– Фруктові дерева в мене самі ростуть, просто дають плоди. Крім цього, є маленький город, на якому вирощую помідори, огірки, кабачки. Також там ростуть кріп, цибуля, петрушка. 

– Ви помітно схудли і зараз маєте неймовірний вигляд? Що для цього робите? 

– Моє схуднення залежить від темпу роботи. Якщо все спокійно і врівноважено, то не так стрімко худну, а якщо є чимало гастролей, то очевидно, що я багато рухаюсь, тому поступово втрачаю кілограми. Хоча загалом у мене немає такого, щоб я суттєво погладшала чи схудла, це все відбувається поступово. Однак я намагаюся проходити 10 тисяч кроків щодня, харчуюся двічі на день, але водночас обмежую себе в солодкому та борошняному. 

– А як харчуєтесь під час гастролей?

– Здебільшого їм те, що є. Тільки, як я вже раніше згадувала, маю дворазове харчування і після 18-ї години нічого не їм. 

– Яким зазвичай є ваш сніданок? 

– Він у мене доволі тривалий, може бути навіть годину-півтори. Адже сніданок має бути поживним, бо я удруге їм уже о годині 16–17-й. Я щоранку їм яйця. Однак інколи на моєму столі вранці можуть бути налисники, котлетка чи риба. 

– Ви любите солодке? 

– Я не ласунка, втім щодня хочеться трошки солоденького. Тож стараюсь його обмежувати. 

– А як щодо екзотичних продуктів? 

– З екзотики лише авокадо мені подобається, більше нічого унікального не люблю. 

– У вас доволі велика родина. Як часто збираєтесь із дітьми? Що готуєте на сімейні посиденьки? 

– Намагаємось збиратись тоді, коли є змога. Хоч тепер це зробити доволі складно. Мої рідні обожнюють бульйон, курочку або печену рибу, різні салати. Ще люблять котлети та налисники. 

– Ви погоджуєтесь із твердженням, що концерти тепер не на часі?

– Нам треба залишатися морально стійкими, внутрішньо сильними людьми зі стрижнем. Сама людина може не впоратися, а мистецтво – це ліки для душі. Навіть під час Другої світової війни артисти їздили бронетранспортерами, ставали, співали та розмовляли з бійцями, бо інакше вони просто перетворилися б на роботів і в них не було б мотивації жити. Тоді цих воїнів можна буде легко вбити. Коли людина має мотивацію і знає, що вона любить свою сім’ю чи кохану людину або має бажання відшукати це кохання, тоді все це стимулює солдата бути обачним, бережно ставитися до власного життя, чітко дотримуватися правил безпеки та не розслаблятися. 

– А де ви найчастіше виступаєте?

– Я намагаюсь їздити в Трускавець щомісяця. Туди я завжди приїжджаю на декілька днів раніше, приходжу на бювет, де люди п’ють воду, і просто спілкуюся з ними. Ділюся своїми враженнями, думками. Ця бесіда може тривати навіть годину. Тепер такий час, що потрібно витягувати людей на розмову. Бо є багато тих, хто замкнувся в собі, ні в що не вірить і перебуває в жахливому стані невизначеності. Такі люди живуть без перспектив. А, як ми знаємо, людина без моментів щастя деградує, вона стає хворою. Тож не можна допускати, щоб у людей розвивався посттравматичний синдром. І, хоч як парадоксально це звучить, артистам треба тепер дуже багато працювати.                                                    

– Як повномасштабне вторгнення вплинуло на вашу музичну кар’єру?

– Для мене війна почалася 22 лютого 2014 року. Відтоді я працювала з обміну та пошуку полонених, була парамедиком служби безпеки. Тож повномасштабне вторгнення особливо не вплинуло на мою музичну кар’єру. Усе ж зараз треба багато працювати і спілкуватись із людьми, щоб вони не впадали в депресивні стани та не поглиблювали кризові психологічні процеси в середині своєї душі. 

– Наприкінці невелике бліцопитування. Прошу вас продовжити речення.

Рекомендую всім прочитати…

– Шевченків заповіт. 

– Музика для мене – це…

– Стан моєї душі.

– Між містом та селом виберу…

– Село.

– Моя пісня, якою я найбільше пишаюсь, – …

– Кожна.

– Для мене добра людина є…

– Вірною і відданою.

– Я б ніколи не…

– Не скаржилася ні на що.

– Якби я мала необмежені можливості… 

– Я б обійняла весь світ.

– Бажаю всім читачам…

– Бути сильними, мужніми, мудрими й вірити в перемогу України. 

КУЛІНАРНІ РЕЦЕПТИ ОКСАНИ БІЛОЗІР

Сирники в духовці 

Інгредієнти: 300 г кисломолочного сиру (добре відцідженого), 40 г сметани (20% жирності), 2 курячих яйця, 30 г масла, 3 ст. л. манної крупи, 3 ст. л цукру, пів пакетика ванільного цукру, чайна ложка розпушувача або харчової соди. 

Приготування.

Перетерти сир з яйцями, звичайним і ванільним цукром. Збити все міксером, щоб у масі з’явились повітряні бульбашки. Тоді додати сметану, манну крупу, розпушувач та розтоплене масло. Залишити настоятися на 15 хвилин в теплому місці. Тоді суміш старанно перемішати (вона має мати консистенцію дуже густої сметани, завдяки розбухлій манній крупі). Залишити це ще раз настоятися на 20 хвилин. Після цього змастити спеціальні силіконові формочки олією та наповнити їх на 2/3 тістом. Випікати в духовці за температури 180 °С приблизно пів години. Тісто має добре піднятися і не втратити форми після готовності.

Крем-суп із цвітної капусти та кабачків

Інгредієнти: 300 г цвітної капусти, 300 г кабачків, 2 невеликі картоплини, морквина, 200 мл вершків (15-відсоткової жирності, можна замінити плавленим сирком), 30 мл оливкової олії, сіль, мелений чорний перець, спеції та часник до смаку; також можна додати цибулину, якщо ви любите.

Приготування.

Цвітну капусту розібрати на суцвіття залити водою і поварити 15 хвилин. Тоді почистити картоплю, кабачок, моркву, помити й нарізати всі овочі кубиками. Додати їх до цвітної капусти і поварити ще 20 хвилин. Потім усе збити блендером до однорідної консистенції, влити вершки, оливкову олію (можна також додати натертий сир) та перемішати. Посолити, поперчити до смаку і поварити ще п’ять хвилин на маленькому вогні. Заправити суп часничком та зеленню – і можна смакувати.