Наталка Карпа: «У моїй сім’ї традиційно люблять українську кухню»

Життєві історії

Наталка Карпа – відома українська співачка, яка в умовах повномасштабної війни не лише продовжує створювати музику, а й активно провадить благодійність. Креативна керівниця Резиденції святого Миколая, мати донечки Злати, дружина військовослужбовця, вона щодня демонструє незламність українського духу. В інтерв’ю артистка розповіла про творчість, сімейні традиції, виклики воєнного періоду та мрії про мирну Україну.

– Наталко, як ви можете описати свій 2024 рік? 

– 2024 рік, як і у кожного в Україні, був з тривогами, ракетами, дронами, але водночас із підтримкою, благодійними концертами, історіями про неймовірних людей, зі сльозами та з успіхом. Рік видався непростий, але водночас він є свідченням того, що я живу в унікальний час. Час, коли відбуваються надзвичайно важливі події як для України, так і для світу. Сподіваюся, що все погане залишиться в цьому році і новий рік буде кращим. 

– Які благодійні проєкти ви реалізували цього року?

– Благодійних проєктів було безліч. Зараз майже кожен концерт є благодійним. Один із проєктів, яким я особливо пишаюся, – Резиденція святого Миколая в Патріаршому домі. Я була креативним керівником резиденції. Вона працювала два тижні. Торік ми зібрали мільйон гривень і передали половину в благодійний фонд «Місто добра», половину – Збройним силам України. Цьогоріч побили рекорд, зібрали трохи більшу суму і також скеровуємо ці кошти на благодійність. Половину знову передаємо в «Місто добра», а іншу половину – Збройним силам України. 

– За останній час з’явилося дуже багато нових виконавців, які співають українською, слухали їх?

– Справді, дуже багато з’явилося. Я навіть не встигаю всіх запам’ятати. Якщо відкрити тік-ток чи інстаграм, там стільки класних молодих виконавців – не лише співаків, а й авторів. Наприклад, нещодавно знайшла дівчинку Віталіну, яка записала колядку, що розлетілася інтернетом. Дуже радію, що наш шоубіз набув рис висококласного україномовного контенту.

– Ви також активно працюєте над творчістю. Звідки черпаєте натхнення для своїх пісень?

– З того, що відбувається довкола: з рідних людей, подій, оточення, місць, куди я їжджу. Усі ці моменти дають творчій людині ресурс на написання пісень. Я повернулася до написання власних пісень та музики. Багато прем’єр цього року були мого композиторства.

– Ходите колядувати з донечкою? 

– Мені дуже хочеться, аби наші українські традиції зберігалися і ми передавали їх із покоління в покоління. Відповідно, дитині не треба багато розповідати, їй треба на власному прикладі показати. Тому на Різдвяні свята ми одягаємо вишиванки, прикрашаємо стіл, квартиру і ходимо колядувати. 

– Бути співачкою загалом – не надто легка робота, адже часто шалений графік, багато концертів, зйомок. Як ви харчуєтесь під час роботи?

 
– Бувають періоди, коли я себе вмію дуже гарно контролювати. Однак ми тепер живемо в дуже стресовому часі, тому їжа – це моє задоволення, мій кайф. Вона допомагає отримати позитив, відтак я собі не хочу в цьому зараз відмовляти. Якщо в мене виникає бажання смачно поїсти, навіть пізно вночі, я собі це дозволяю.

– Що завжди можна знайти у вашому холодильнику?

– Я дуже люблю різні сири, фрукти, зараз особливо багато мандаринів. Вони навіть у мене в машині лежать. Також у моєму холодильнику є авокадо. Добре, коли ще є рибка і тостовий хлібчик. 

– Які улюблені страви є у вас та вашої сім’ї?

– Я взагалі не дуже перебірлива дівчина. Люблю різні кухні та страви. У моїй сім’ї традиційно люблять українську кухню. Зокрема, червоний борщ. Мама його смачно варить. Я зелений вмію краще готувати. Чоловік навіть одного разу зробив мені комплімент, що я варю не гірше, ніж його мама. 

– Донечка допомагає вам готувати? 

– Злату в садочку вчать готувати, тож удома вона виявляє ці всі навички та саме бажання. Готувати з донькою дуже весело. До того ж у нас усе це відбувається в такій жартівливій, ігровій формі, я ніколи не сварюсь, не кричу.

– Що любите готувати на святковий стіл? 

– Я люблю експериментувати. Буває таке, що десь куштую щось цікаве, то неодмінно дізнаюся рецепт цієї страви і вдома її приготую. Пам’ятаю, ходила на святкування дня народження, де був неймовірно смачний торт. Згодом я цей рецепт вдома відточувала. Зі Златусею також можемо приготувати салати. Наприклад, «Олів’є». На Різдво в нас традиційно галицький різдвяний стіл. Готуємо дванадцять пісних страв: пампухи, кутю, вареники (я люблю з капустою), грибну підливу і так далі. Класика жанру, як у багатьох родинах.

– Також цікаво було почути про солодощі у вашій родині. Як до них ставитесь? Забороняєте їх донечці?

– Забороняти дитині солодощі – це майже нездійсненна місія. Моя донечка дуже любить солодке. Злата обожнює шоколадне масло. У період свят, коли рідні та близькі приходять не з порожніми руками, а завжди з якимись цукерочками, ми з нею «воюємо» за кількість з’їдених солодощів. 

– Розкажіть, будь ласка, що любите робити у вільний час, як розслабляєтесь. 

– Останній місяць у мене майже не було вільного часу. Навіть якщо траплялася вільна хвилинка, я присвячувала її малечі, адже дитині потрібні увага і турбота. Планую в січні-лютому дозволити собі легший графік. Я люблю релакс: поїхати в гори, взяти книжку, вже навчилася відкладати телефон. Свіже повітря і гори – це, мабуть, один із найкращих способів відновитися. Вірю, що зовсім скоро зможу це реалізувати.

– Повномасштабне вторгнення суттєво змінило життя всіх українців. Як би ви описали зміни, які відбулися з вами за час великої війни? 

– Зміни кардинальні, бо дитина росте без тата. Він зараз воює в Харківській області. Бачаться вони зі Златою лише через фейстайм або раз на пів року – п’ять місяців, коли йому вдається виривається на два-три дні. Живемо в режимі, коли ти постійно в напруженні, бо кожної хвилини все може змінитися. Ми переїхали. Тепер здебільшого я у Львові, бо з безпекою тут простіше, у Києві буваю у робочих питаннях. Але в жодному разі не скиглю. Я дякую Богові за все, що я маю, за все, що Він мені дає. Мої рідні, близькі живі-здорові, вони поруч. 

– Про що мрієте у 2025 році?

– Мабуть, мрія кожного свідомого українця – це закінчення війни, відбудова країни і зміцнення економіки. Хочеться бачити позитивні зміни у всіх соціальних аспектах: зростання зарплат, пенсій та покращення соціальних благ для людей. Вірю, що 2025 рік буде добрим для нас.

– Наприкінці невелике бліцопитування. Продовжте, будь ласка, речення. Найкращий подарунок, який я отримала, – …

– Це обійми рідних людей, те, що вони живі, здорові, поруч. Навіть Святвечір, коли ми всі збираємося, – це вже величезний подарунок.

– Мій улюблений колір – …

– Жовтий. Люблю колір тепла.

– Найсмішніша сімейна традиція…

– Зараз у нас такий склад: я, донечка, бабуся і дідусь, бо татко постійно на фронті, і ми називаємо себе командою. Коли сідаємо всі в машину, я кажу: «На борту – моя команда! Ви готові до польоту?». І вони дружно відповідають: «Так, так, так!». А потім ми разом вирушаємо в дорогу. Щонеділі вранці їдемо в улюблений Гарнізонний храм у Львові на службу Божу.

– Мелодія, яка змушує мене плакати, – …

– «Мелодія» Мирослава Скорика, «Щедрик» Миколи Леонтовича та пісні Квітки Цісик.

– Моя сім’я – це…

– Найдорожче, найцінніше для мене. Це моя фортеця, опора, радість, натхнення і мотивація.

– Якби я мала необмежені можливості…

– Я б зробила цей світ без воєн, захворювань та катаклізмів.

– Бажаю всім читачам…

– Миру, сімейного затишку, фінансової стабільності та щедрого 2025 року. 

Фото з архіву Наталки Карпи

Історії з життя