Супер-мама розповідає свою історію

Наталія Захарчук – переможниця популярного телевізійного шоу «Супермама». Вона розповіла про свій досвід на проєкті, проливши світло на процес кастингу, зйомок, та розповіла, чи справді на шоу є сценарій. Окрім того, Наталія поділилася своїми думками щодо психолога Дмитра Карпачова. А ще розказала про своє захоплення кулінарією й охоче поділилася планами на святкування Різдва та Нового року.

– Розкажіть, будь ласка, як ви потрапили на кастинг шоу «Супермама»? 

– Це було до війни та ковіду. У фейсбуці з’явилася світлина з моїми доньками, і мені надійшло запрошення взяти участь у проєкті. Я погодилась, хоча й не знала, що на мене чекає. Після онлайн-кастингу не отримала зворотного зв’язку, і все затихло. Проте перед 2022 роком мене знову запросили взяти участь у «Супермамі». Після того, як я пройшла коротку співбесіду із журналістом, мене затвердили, назвали дату зйомки та розповіли, як готуватись.

– А як відбувалися зйомки проєкту? 

– Загалом у шоу є дві знімальні групи. Одна з них лояльна, інша ж надзвичайно сувора, яка знімає провокативні випуски. Нам з дівчатами трапився саме другий варіант. Отож нас ховали одну від одної, обмежуючи наше спілкування. Розповідали різні історії про інших учасниць, щоб створити негативне враження. І лише наприкінці виявилося, що все, що нам розказували, було неправдою.

– Вам сподобалось зніматися?

– Телебачення – моя дитяча мрія. Тож мені було цікаво дізнатися, як усе відбувається: залаштунки, переодягання, організаційні моменти. Від цього я справді отримала задоволення. Водночас я зрозуміла, що телебачення має свої правила, тому не все, що там транслюють, є правдою. 

– А дітям не було дискомфортно зніматися? 

– З огляду на те, що вони в мене активні, відвідують багато гуртків, то ні сцени, ні глядачів не бояться. Їм було дуже цікаво знятися на телебаченні. Дівчат навіть почали впізнавати на вулиці, в школі – наші мінізірки.

– Чому ви вирішили схарактеризувати себе в шоу як мама-лелека?

– Використовуючи образ лелеки, я хотіла показати свою любов до України, адже всі знають, що ця птаха є символом сімейного добробуту. У народі навіть є прислів’я: «Двір, де є гніздо лелеки, вважають щасливим». До того ж лелека для мене асоціюється з теплом та затишком, що я й намагаюся створювати у своїй сім’ї. Водночас багато хто відзначив, що режисери перекрутили і зобразили мене більше як маму-квочку замість лелеки. Це призвело до того, що глядачі не змогли зрозуміти, що я мала на увазі, коли називала себе лелекою.

– А як би ви описали своє виховання двома словами?

– У мене активне виховання, бо я вважаю, що діти не просто так приходять у світ, я їх запросила, тож зобов’язана навчити життєвих почуттів. Моя місія як мами – оберігати, допомагати, підтримувати та виховувати. Крім того, я вимоглива мама, адже переконана, що саме люди із сильною самодисципліною досягають успіху в житті.

– Чимало учасниць висловлює думку про те, що в шоу подають викривлену інформацію. Чи виникло у вас враження «очікування – реальність» після виходу програми на телевізійні екрани?

– Так. Сценаристи створювали з нас певних персонажів чи героїв, які б своїми якостями та методами виховання відгукувалися глядачам. Тож ми виступали більше як актори в театрі. Нам часто говорили, що розповідати або, навпаки, наголошували, що не казати. Під час зйомок нас постійно коригували: це не цікаво, цього не потрібно, підійдіть сюди, з’їжте це, запитайте те і т.д. До того ж поставлені запитання завжди були провокативними. Здавалося б, ти розповідаєш про своє життя, сенси і правила, а тебе запитують про це зовсім з іншого ракурсу. Завдяки цьому відповідь може звучати зовсім по-іншому.

– Чи стикнулися ви з хейтом після того, як програма вийшла?

– Так, люди стверджували, що я нібито здобула перемогу нечесно. Для мене це було вкрай неприємно, адже я не очікувала такого. Але цей негатив тривав недовго. Згодом я отримала дуже багато позитивних відгуків та втішних повідомлень із підтримкою. 

– Чи сподобався вам Карпачов як психолог? Дослухалися до його порад?

– Ті поради, які він давав учасниці Наталії, мене не стосувалися, оскільки він не бачив моєї справжньої поведінки та спілкування з дітьми. Дмитро Карпачов мав змогу оцінити лише те, що відзняли режисери. На основі цього матеріалу він коментував конкретні ситуації, роблячи це так, щоб глядачі могли відчути себе в різних ситуаціях. Водночас хочу зауважити, що деяким матерям Дмитро Карпачов, безумовно, надавав допомогу, і вони відчули позитивні зміни у своєму житті після участі в проєкті.

– Як участь у шоу вплинула на ваше життя?

– Нічого кардинально не змінилося, адже я залишаюся вірною своїм переконанням і діям. Живу та виховую дітей, насолоджуючись кожним етапом, а участь у шоу – це цінний життєвий досвід. 

– Ви спілкуєтеся з іншими учасницями програми після проєкту?

– Ми всі залишилися в гарних стосунках, оскільки розуміємо, що були на одному полі гри. Найбільше я спілкуюся з Олею. Вона абсолютно проста жінка, яка безмежно любить своїх діточок. До того ж підтримую зв’язок з Олександрою.

– У шоу показали, що ви багато готуєте. Розкажіть, будь ласка, звідки у вас хист до кулінарії?

– Для моєї мами завжди було найважливіше, щоб сім'я була сита. Того правила дотримуюсь і я у своїй родині. Адже якщо хтось із членів моєї родини, втомлений після важкого дня, прийде в кухню і з’їсть щось смачненьке, то одразу наповниться енергією й буде готовий підкорювати світ. 

– Що найбільше любить їсти ваша родина? 

– Мої діти неперебірливі в їжі, але щоразу я готую щось свіже. Всі в нашій родині люблять борщ, сало, котлети по-київськи з перепелиним яйцем. Улюблені дитячі страви – млинчики, сирнички, оладки – на сніданок часто в меню. Чоловік надає перевагу м’ясу, тому для нього завжди є буженина, стейк або котлета.

– Часто експериментуєте в кухні?

– Я люблю готувати щось новеньке. Випікала піцу з лаваша, лазанью, готувала навіть суші. Часом роблю десерти без випікання з того, що є під рукою.

– Чи допомагають вам доньки готувати їжу? 

– Готувати завжди цікавіше, коли є хтось поруч. Тому так, дівчата активно допомагають мені в цьому. Наприклад, одна чистить овочі та яйця, інша нарізає салат.

– А як щодо чоловіка?

– Ми живемо в приватному будинку, тож, коли є час, чоловік нас балує шашличками, крильцями та сосисками, приготовленими на мангалі. Чоловік сам усе замаринує, приготує, а потім уже кличе нас до столу. 

– Ви самостійно вирощуєте овочі, фрукти? 

– Так, оскільки є така можливість, то гріх цим не скористатись. Завжди маємо все своє, свіже.

– Цьогоріч в Україні Різдво святкуватимуть 25 грудня. Розкажіть, чи є у вас якісь особливі традиції в це свято? 

– Наша родина Різдво завжди святкує весело. Наприклад, мої батьки завжди на Різдво рано йшли в храм на службу, мама пекла смачні пироги, готувала холодець, салати, закуски та домашню ковбаску. Я стараюся передавати ці традиції своїм дітям. Також ми вивчаємо з дівчатами колядку, а тоді ходимо в гості до родичів, де нас гостинно зустрічають і частують цукерками. У переддень Різдва моя мама готувала солодкі пампушки і лише один робила із соленою начинкою. Тож стараємося зберігати й цю традицію у своїй родині.

– А як ви святкуєте Новий рік? Що готуєте на це свято? 

– Новий рік святкуємо  в родинному колі. Неодмінно запікаємо качку – може бути з яблуками чи з рисом, готуємо салат «Олів’є» в сучасному вигляді – з кукурудзою. Також щороку ми робимо закуску чи салат у вигляді символу прийдешнього року, разом із дітьми прикрашаємо стіл та насолоджуємося святковою атмосферою. Зокрема, граємо настільні ігри, танцюємо, дивимося фільми та концерти. Також до нас щороку приходить Миколай. Це створює вдома таку особливу дитячу казковість, яку ми поки не хочемо розвіювати.

– Наприкінці невелике бліцопитування. Продовжте, будь ласка, речення.

– Між штучною та живою ялинкою виберу…

– Живу.

– Моє улюблене телешоу – …

– «Танці із зірками».

–  Мої діти для мене – це…

– Сенс мого життя.

– Я кохаю свого чоловіка за те, що…

– Він в мене є.

– Моє улюблене свято – …

– Новий рік.

– Часто передивляюся…

– Дитячі світлини.

– Моє хобі…

– Плетіння з бісеру. 

– Найбільше пишаюся собою за те, що…

– Ніколи не втрачаю надії та позитивного підходу до всього.

– Якби я мала необмежені можливості, я б…

– Стала лікарем і вилікувала всіх хворих дітей.

– Бажаю всім читачам…

– Душевного спокою і миру.

Фото з архіву Наталії Захарчук