Історія з життя

Він увесь цей час лежав під самісіньким носом, в альбомі з моїми дитячими фото. Я ходила повз, сиділа поруч, спала в цій кімнаті, а він увесь час був тут. Чекав… Мама знала, що я рано чи пізно зніму з полиці цей альбом. І знайду листа.

Конверта не було, просто три аркуші білого паперу, списані повністю, від руки. У мами кострубатий дитячий почерк людини, яка рідко пише.

Писала.

Зрештою, хто тепер пише від руки…

Привітання не було.

«Я залишаю цього листа саме тут, знаючи, що ти точно його знайдеш. Ти завжди любила цей альбом, ти садила мене поруч, гортала його, знову і знову змушувала розповідати одні й ті ж історії. Яке неймовірне задоволення я отримувала в цей час! Знову і знову пригадуючи, тішилася, якщо у спогадах виринала якась подробиця. Наприклад, як мерехтів вкритий інеєм асфальт. Мої перейми ставали все більш боліснішими, я трималася за поперек і ледве совгала ногами, тому дивилася зд...