Ксенія Радостіна: «Найбільше люблю їсти роли, борщ і мамині голубці»

Ксенія Радостіна – українська блогерка, яка своєю роботою намагається надихати інших готувати. Ксенія переконана, що все геніально – просто, тож ділиться з підписниками легкими, швидкими та водночас смачними рецептами. Крім того, що жінка має успішний блог, вона ще й виховує двох дітей. У розмові Ксенія поділилася історією про те, як починала свій шлях у блогінгу, та розповіла про своє ставлення до хейтерів. До того ж Ксенія розказала про страви з рідного Мелітополя, які пам’ятає ще з дитинства. А ще блогерка згадала у своєму інтерв’ю, що її запрошували взяти участь у «МастерШефі».

– Розкажіть, будь ласка, про початок ведення блогу. Чому ви вирішили створити власну сторінку?

– Я завжди дуже любила готувати. З десяти років пробувала це робити, а вже у тринадцять я готувала борщ та пиріжки. Згодом вийшла заміж, народила дитину, а коли старшому синові було три місяці, я відчула, що втрачаю себе. У декреті мені не було чим себе захопити, тож я вирішила почати вести блог. Я розповіла про це своїм близьким, і всі мене підтримали, особливо чоловік. Наприклад, коли нашому синові виповнився рік, коханий вирішив зробити мені приємно. Він подарував мені айфон, оскільки мій попередній телефон не мав якісної камери.

– А з чого саме ви розпочинали? Згадайте свій перший рецепт.

– Це просто був провал. Я тоді вирішила приготувати бургери, але не вміла знімати на смартфон. Отож у мене вийшло надзвичайно довге відео, яке я просто пришвидшила, і в підсумку отримала двохвилинний ролик. Згодом я пішла на курси з монтажу, опанувала різні додатки для відео, вивчила налаштування, і мені почало вдаватися дедалі краще знімати. Пізніше я видалила всі ті початкові рецепти, бо вони мені не дуже подобалися.

– Ви кажете, що почали готувати з дитинства. Цього вас хтось навчив?

– У нашій сім’ї готують усі, навіть чоловіки: дідусі, тато та мій коханий. Усі вони вміють і дуже люблять готувати. Тож, мабуть, я надихнулась своїми рідними. У дитинстві дивилась, як і що дорослі готують, як їх хвалять, і мені теж хотілось так навчитись. Спершу я просила маму допомогти, а десь у дванадцять-чотирнадцять років уже могла самостійно готувати.

– У вас є кулінарні кумири?

– Так, це Євген Клопотенко. Мені дуже подобається, що все, що він готує, це доволі легко. До того ж у рецептах Євгена Клопотенка здебільшого немає заморочок або недоступних інгредієнтів.

– Яка зі страв Євгена Клопотенка ваша найулюбленіша?

– Його рис по-тайськи мені дуже сподобався, я нещодавно приготувала, і всі були просто в захопленні. Ще люблю, як Євген Клопотенко готує традиційні українські страви, наприклад, борщ і реберця.

– Ви любите дивитись «МастерШеф»?

– Я дуже люблю це шоу, і всі сезони мене приваблюють. Справді, нема такого, щоб я подивилась і подумала, що цей сезон невдалий. Я от дивлюсь усі сезони, і в кожному в мене є фаворит.

– Хотіли б ви взяти участь у програмі «МастерШеф»?

– Так, мене, до речі, навіть запрошували на шоу. Я проходила кастинг, але не пам’ятаю, з яких причин мені не зателефонували. Мабуть, саме тоді розпочалося повномасштабне вторгнення.

– Розкажіть, будь ласка, наскільки складно вести блог, коли є двоє маленьких дітей? 

– Бувають труднощі, коли я з дітьми сама вдома. Тоді намагаюсь їх чимось розважити, а за той час швиденько щось готую і знімаю. Однак здебільшого мені допомагають мої батьки та чоловік. Мій коханий військовий, отож не завжди є поруч. Але коли він удома, то максимально старається проводити час із дітьми. Чоловік може їх нагодувати, переодягти, побавитися з ними. Проте більше мені допомагають батьки. Вони виїхали з окупованого Мелітополя, і ми тепер усі разом живемо в київській області у великому будинку.

– А які страви з рідного Мелітополя ви готуєте в Києві?

– Готували колись козацький борщ, іще його називають капусняк. Не всі їдять цю страву, але мені вона дуже подобається. Я пам’ятаю козацький борщ іще з дитинства, оскільки в нас удома його готували частенько. Також Мелітополь мені асоціюється з черешнями та медом. Загалом Мелітополь – це інтернаціональне місто, тож там об’єднано чимало народів. І тому страви, які готують у цій місцевості, різноманітні, починаючи від долми та закінчуючи хачапурі. До того ж ми часто подорожували в Кирилівку і могли все літо там проводити. Це село в мене асоціюється з пахлавою та кукурудзою. 

– Чи є у вас досвід роботи в кухні? 

– У студентські роки я працювала в грузинському ресторані. Проте, на жаль, я тоді була не дуже досвідчена, щоб мене пустили в кухню. Тож я була офіціанткою.

–  Якось я бачила, що ви пекли торт своєму синові на день народження, і у вас вийшло доволі професійно. Чи не думали ви готувати солодощі на замовлення?

– Це дуже цікаво, і є куди розвиватися. Втім випікання тортів займає дуже багато часу, тож я не зможу відводити блогу стільки часу, скільки хочу. До того ж у мене є діти, які не мали б забувати, що в них є мама. (Сміється – ред.)

– А загалом як часто дозволяєте старшому синові солодощі?

– Ми стараємось обмежити, бо він іще маленький і в нього дуже швидко псуються зубки, до того ж навіть без солодощів. Тому я думаю, що з цукром краще не жартувати.

– А скільки в середньому ви витрачаєте часу на блог?

– Дуже багато. Пів дня – це блог, а інша половина дня – це особисте життя. Інколи доводиться працювати навіть уночі.

– Також хотіла б запитати про хейт. На початку ведення сторінки у вас було чимало негативних коментарів?

– Так, ми з чоловіком родом з одного села поблизу Мелітополя. І я підозрюю, що все це робили наші не дуже добрі знайомі. Вони можуть усміхатися в обличчя, а водночас створювати декілька фейків, звідки й пишуть негативні коментарі. 

– А як ви реагуєте на негатив?

– Це у всіх блогерів є, і я це сприймаю з усмішкою. Оскільки для мене хейт – це та ж сама активність. Отож люди можуть обзиватись, будь-що робити, але тільки нехай не чіпають моєї сім’ї, тому що за це я і сама можу перейти на особистості. Хоча спочатку мене дуже зачіпав хейт, через нього я могла ночам не спати. Проте згодом зрозуміла, що це буде постійно, тож я не можу просто здатися. І це насправді дуже загартовує характер. До початку ведення блогу я була неймовірно вразливою, тепер же мене не так просто вивести з рівноваги.

– А як тепер із хейтом?

– Він є, і якщо якесь відео не сподобається аудиторії, то вона починає писати іноді взагалі дуже неприємні слова. Навіть нецензурну лексику вживає.  

– Чи були у вас думки закинути блог?

– Так були, насамперед на початку, коли я стикнулася з першою хвилею хейту. Тоді підтримка чоловіка мені дуже допомогла.

– У вас є вихідні від блогу?

– Я тепер багато часу витрачаю на просування сторінки, тож часом дорікаю собі навіть тоді, коли день чи два нічого не викладаю. Просто я розумію, що для успішного блогу потрібні стабільність та регулярність, отож вихідних у мене немає. 

– А як ви відпочиваєте?

– Часом чоловік улаштовує якийсь романтичний вечір, а коли ми на відстані, то підтримує мене через телефон. Якщо ж ми кудись їдемо відпочивати, то я завчасно знімаю та монтую відео і прописую тексти. Потім на хвилинку забігаю, розміщую контент у блозі – і все.

– Чи є якась особливість у вашому блозі, що відрізняє його від інших?

– Я колись намагалась робити блог особливим, щоб мої підписники могли готувати вдома, як у ресторані, але їм не дуже сподобалась ця ідея. Люди просто хочуть щось просте і надзвичайно швидке у приготуванні. Це я і намагаюсь показувати у своєму блозі. Мені здається, що тут дуже добре підходить така фраза: «Усе геніальне – просте».

– Скільки в середньому ви витрачаєте часу на приготування та знімання його на відео?

– Якщо страва готується пів години, то мені потрібно виділити  годину-півтори, щоб відзняти ролик з різних ракурсів. Якщо я дуже поспішаю, то просто ставлю телефон і знімаю процес.

– У блозі ви розповідали, що ваші улюблені страви – борщ та роли. Чому так? 

– Мені дуже подобається, як готують борщ мої мама і дідусь. Я обожнюю ці страви від них. А роли я скуштувала, певно, в років чотирнадцять, і зрозуміла, що це дуже смачно, мені постійно їх хотілось. І відтоді мій потяг до ролів не минув, я їх і досі обожнюю.

– А самі їх готуєте?

– Звісно. До речі, привезла один рецепт з Мелітополя. Це запечені роли з куркою й огірком. Вони бюджетні виходять. І на смак теж класні.

– Ви маєте город?

– Ми винаймаємо будинок у київській області, і поряд у нас є надзвичайно великий город. Отож із настанням весни я собі насадила зелені, огірків, помідорів, кабачків, кукурудзи. Навіть кавуни та дині є на моєму городі. 

– Діти допомагають вам саджати? 

– Старший син дуже любить допомагати у всьому: і готувати в кухні, і садити на городі, і з татом ремонтувати машину. У нього зацікавленість у всьому. Для городу в сина навіть є свої маленькі грабельки.

– Ви починали вести свій блог російською мовою, але після повномасштабного вторгнення перейшли на українську. Наскільки складно було це зробити?

– Це взагалі не було складно. Я вела блог російською мовою, щоб охопити більшу аудиторію. Хоч мій чоловік був на фронті з 2015 року. Тепер я навіть картаю себе через те, що тривалий час не усвідомлювала важливості мовного питання. 

– Чи відписалися від вас люди через те, що ви перейшли з російської на українську?

– До 24 лютого в мене було 33 тисячі підписників, а за чотири місяці після повномасштабного вторгнення стало 26 тисяч. Чимало людей відписалось, багатьох я відписала сама, але зараз і досі у статистиці в мене висить 4% підписників з росії. 

– Ви в нашій розмові неодноразово згадували про свого чоловіка. Розкажіть, чи є в нього улюблена страва, яку ви йому завжди готуєте.

– Мій чоловік обожнює гречку з м’ясом, та й загалом йому подобаються всі страви, які є максимально простими. Це якийсь супчик, легенький борщик зі сметанкою. Якщо я дуже заморочувалась, то чоловік скуштує, йому сподобається, але однаково наступного дня він попросить щось простіше. Хоча одного разу чоловікові дуже сподобався салат із фунчозою і червоною рибою. Я приготувала, чоловік так нахвалював, просив приготувати ще, що я аж подумала, що помилково не фунчозу додала до страви, а гречку.

– А суші ваш чоловік також любить, як і ви?

– Раніше чоловік їх куштував, але йому не сподобалось. Утім одного разу ми вдвох пішли на побачення в заклад, де я собі замовила суші, а він обрав страву іншої кухні. Проте все ж вирішив скуштувати й мої суші. Тоді чоловікові вони сподобалися, і він навіть іще собі замовив. З того моменту й почалася наша спільна любов до суші.

– А як щодо старшого сина?

– Він також їх любить. До того ж син тепер розуміє, що їх не лише можна замовити, а й мама вміє їх готувати. Також він знає, де в нас лежить набір для суші й інколи просить, щоб ми разом готували. 

– Думали відкрити свій заклад харчування?

– Я б хотіла відкрити своє кафе або ресторан, де була б різноманітна кухня. Щоб усе було: і борщик, і роли, і ще якась грузинська кухня. Всього потрошки.

– Продовжіть, будь ласка, речення…

–  Улюблений український блогер…

– Їх багато, дивлюсь багатьох і мотивуюсь ними. Одного когось обрати складно.

– Я б ніколи не працювала…

– Вчителем (хоча за освітою я вчитель), мені до душі кулінарна справа.

– Найбільше люблю їсти…

– Роли, борщ і мамині голубці.

– Завжди готую…

– Картопляне пюре. Воно є в нашому меню мало не щодня, бо всі в нашій сім’ї дуже люблять картоплю.

– Мої діти люблять…

–  Подорожувати машиною, як і ми з чоловіком. Зупинятися в гарних місцях і куштувати нові смаколики.

– Раджу всім подивитися…

– Мій блог, звичайно. Я дуже рада новим підписникам, коментарям, смс-повідомленням. Це мене дуже мотивує.

– Якби я мала необмежені можливості…

– Я б зробила світ без війн і страждань. Усі люди були б забезпечені всім потрібним, і не існувало б зла.

– Бажаю всім читачам…

– Миру, а ще зичу, щоб здійснилися всі мрії того, хто читає цей текст.

КУЛІНАРНІ РЕЦЕПТИ КСЕНІЇ РАДОСТІНОЇ

ЗАПЕЧЕНИЙ РОЛ (бюджетний рецепт)

Інгредієнти:

відварений рис, 300 г відвареного курячого філе, 1–2 огірки, 150 г майонезу або крем-сиру, 100 г моцарели, 5 листів норі, столова ложка оцту (краще яблучного); (на кляр) яйце, 100 г панірувальних сухарів, олія (для смаження); (для подавання) соєвий соус або соус «Теріякі», маринований імбир, васабі.

Приготування.

Промити рис, залити його водою, спочатку 15 хвилин поварити під кришкою, а далі загорнути в рушник і потримати 15 хвилин. На листочку норі розподілити невелику кількість рису, залишивши сантиметр від краю порожнім. Посередині покласти начинку: майонез або крем-сир, смужки відвареного курячого філе, смужки огірка та моцарели. Помастити порожній край листочка оцтом і згорнути рол за допомогою бамбукового килимка. Кожен рол занурити спочатку у збите яйце, потім у панірувальні сухарі й виставити в добре розігріту сковорідку з олією. Обсмажити рол з усіх боків (по 15–20 секунд з кожного). Розрізати на вісім рівних шматочків. Виходить неймовірно смачний теплий рол, який можна смакувати і дорослим, і діткам.

УЛЮБЛЕНИЙ САЛАТ МОГО ЧОЛОВІКА

Інгредієнти:

листя салату (до смаку), 40 г рисової локшини (грами вказані в сирому вигляді), половинка помідора, 100  г слабкосолоного лосося, 5 маслин, кунжут (до смаку); (на заправку) столова ложка олії, столова ложка соєвого соусу, декілька крапель  лимонного соку.

Приготування.

На дно тарілки викласти листя салату, рисову локшину (відварену відповідно до інструкції та охолоджену), полити заправкою (змішати олію, соєвий соус і лимонний сік). Викласти помідор, нарізаний часточками, лосось, нарізаний слайсами, маслини, нарізані кружальцями. Прикрасити все кунжутом та лимоном. Виходить не просто салат, а повноцінна вечеря.

СТЕЙКИ З КАПУСТИ

Інгредієнти:

молода капустина, 300 г курячого фаршу, сіль, мелений чорний перець (до смаку), 2–3 ст. л. олії, помідор, плавлений сирок, 2–3 ст. л майонезу (або сметани), 100 г твердого сиру.

Приготування.

Нарізати капусту на стейки. Викласти їх на деко, застелене пергаментом. Зверху посипати сіллю, перцем та полити олією. Далі викласти на кожен стейк курячий фарш. Поставити в духовку. Запікати 45 хвилин за температури 180°С. 
В окремій тарілці змішати помідор, нарізаний кубиками, тертий плавлений сирок, заправити майонезом або сметаною. За 15 хвилин до готовності викласти цю масу на стейки, посипати тертим твердим сиром і знову поставити в духовку. На смак виходить надзвичайно ніжно та соковито.

РАВЛИКИ З КИСЛОМОЛОЧНИМ СИРОМ І БАНАНОМ

Інгредієнти:

500 г листково-дріжджового тіста, 300 г кисломолочного сиру, 2 банани, 50 г цукру (на свій смак, можна додати більше),  2 яйця, ванільний цукор, 10 г масла.

Приготування. 

Розкачати листкове тісто. Змішати сир із яйцем, цукром та дрібкою ваніліну. Розподілити суміш на тісті, залишаючи порожнє місце скраєчку. Нарізати банан тоненькими кільцями і викласти на сир. Згорнути рулетом, нарізати невеликими кружальцями. Вкласти у форму, змащену маслом. Зверху змастити збитим яйцем із цукром і поставити в духовку. Випікати 20–25 хвилин за температури 200°С. Виходить швидко, смачно і неймовірно ароматно.