КЛАНЯЮСЯ ВАШІЙ РОДИНІ, ОЛЬГО ПЕТРІВНО!

Ольга Петрівна Погоріла (Гейко) – це також моя родичка. У нас спільний прапрадід – Гулий Назарій Несторович. Наші прабаби Оксана і Меланія – рідні сестри. Мою, Оксану зі Станіславчика, забрав гейсинський парубок Розуменко Гаврило Степанович. Так-так, той самий – перший власник збереженого вітряка в селі, який мусив силою повертати кохану, що втекла до батьків.

Її, Меланію, станіславчицьку також, узяв за дружину тамтешній хлопець Погорілий Євтух.

Можливо, хтось і скаже, що це вже дуже далекі родичі, але я так не думаю.

Ольга Петрівна – мені сестра в третіх. Так українці величають цю спорідненість. А це кров рідна, яка не водиця.

Вона народилася 1946 року після Другої світової війни, тієї страшної, що забрала життя мільйонів українців. Брати Павло і Віктор за декілька років після неї на світ з’являться.

Батько їхній, наш учитель військ...