Julik: «Пасту, м’ясні страви, піцу можу готувати годинами»

Життєві історії

Julik – відомий український співак, ексучасник популярного гурту DZIDZIO. Справжнє ім’я артиста – Назарій Гук. Сценічне ж вигадав Михайло Хома (Дзідзьо). Julik народився у Львові. Він із семи років пише музику й визнає: інший шлях для себе не може уявити. В інтерв’ю Julik відверто розповів про музичну кар’єру, пригадав період роботи в DZIDZIO та поділився особливими моментами сольної роботи. Не оминув і особистих тем – кохання, міцного шлюбу та батьківства. Вже понад 17 років артист живе із дружиною Катериною, з якою виховує 9-річного сина Дмитра. Також Назарій розповів, яке місце в його житті займає кулінарія.

– Назаре, вас часто представляють як колишнього учасника гурту DZIDZIO. Як ви самі сьогодні ставитеся до цього?

– Я ставлюся до цього спокійно і з вдячністю. Це великий бекграунд і величезна частина мого життя, яку неможливо просто викреслити. DZIDZIO – це роки сцени, шаленої популярності, досвіду, формування мене як артиста і як людини. Саме в цьому гурті я пройшов неймовірно потужну школу – як працювати з публікою, як тримати удар, як не губитися у пильній увазі. Звичайно, минуло вже багато років і сьогодні я давно живу та працюю у власному музичному просторі. Тому уявлення про мене як про колишнього учасника гурту DZIDZIO поступово відходить, і це природно. Але я щиро пишаюся тим, що був частиною цього колективу. Це не тінь – це фундамент, на якому я стою.

– Чого вас навчив той час популярності, коли ви були у складі гурту DZIDZIO?

– Насамперед він навчив мене не боятися себе. Я поборов усі внутрішні комплекси, страхи, сумніви. Сцена зробила мене відкритим, навчила бути прозорим, як скло. Я зрозумів просту річ: люди завжди відчувають правду і фальш. Тому я завжди намагаюся бути максимально чесним зі своєю аудиторією – без масок та ролей. Той період також навчив мене відповідальності. Коли тебе знають, слухають і чекають, ти вже не можеш дозволити собі бути поверхневим. Це був напрочуд інтенсивний етап, але він загартував мене і дав мені внутрішню стійкість, яка досі зі мною.

– Сьогодні ви – співак, шоумен, саундпродюсер і автор пісень. Що для вас важливіше в музиці – самовираження чи відгук слухача? 

– Для мене це нероздільні речі. Музика – це і самовираження, і діалог зі слухачем. Я в музиці із семи років, і фактично вона веде мене все життя. Якби я не писав музику, мені було б дуже важко знайти себе в чомусь іншому. Я завжди кажу: краще рухатися повільніше, але впевнено. Не гнатися за миттєвими трендами, а бути чесним – із собою та з людьми. Кожна моя пісня як дитина, і кожна має свою долю. Але коли ти бачиш, як «Просто обійняти» чи «Квіти» стають мільйонниками, коли люди співають ці пісні разом із тобою, це і є найкращий відгук. Я здебільшого пишу ліричні пісні про кохання. Мабуть, це мій внутрішній стан і моя розмова зі світом.

– Бувають періоди, коли немає бажання писати музику. Що допомагає вам повертати натхнення в такі моменти?

– Якщо чесно, у мене майже не буває моментів, коли я хочу повністю відійти від музики. Вона зі мною всюди: на концертах, у студії, в роботі над аранжуваннями для інших артистів. Я просто не уявляю себе без музики. Натхнення з’являється тоді, коли ти щиро любиш те, що робиш. Коли це не каторга, а сенс. Музика для мене – це не робота «з дев’ятої до шостої», це спосіб життя. І я завжди кажу: краще виконувати улюблену справу, ніж усе життя тягнути той «трактор», від якого ти не отримуєш радості.

– Над чим ви працюєте на теперішній момент? 

– Зараз у фокусі – підготувати сольні концерти і нове шоу в Україні. Найближчим часом відбудеться мій перший сольний концерт у Львові, і для мене це надзвичайно символічно. За час повномасштабної війни я дав уже понад 400 концертів, але саме у Львові сольника ще не було. Далі – інші міста, нові формати, нові сенси. Я хочу, щоб кожен концерт був не просто виступом, а живою розмовою з людьми. Формат буде унікальний, неймовірно щирий. Сьогодні мені важливо підкреслювати своє: свій до свого, по-своєму.

– Чи подобається вам готувати?

– Я обожнюю готувати. Я прожив в Італії вісім років, і все, що пов’язане з італійською кухнею, – це частина мене. Пасту, м’ясні страви, піцу можу готувати годинами. Особливо люблю пекти піцу для сина – він її просто обожнює. Для мене це не просто їжа, а спосіб показати любов.

– А як ви харчуєтесь під час гастролей?

– Якщо чесно, по-різному. Інколи вдається дотримуватись правильного харчування, інколи гастрольний ритм перемагає, і з’являється фастфуд. Баланс тримати важко, але я стараюся, бо розумію, що витривалість і здоров’я – це теж частина професії.

– Наше інтерв’ю виходить у лютому, коли ми традиційно відзначаємо День Валентина – свято всіх закоханих. Що для вас сьогодні означає кохання і щаслива сім’я?

– Кохання для мене – це не гучні слова і не красиві жести для соцмереж. Це взаємоповага, підтримка і вміння чути одне одного навіть у складні моменти. Коли ці речі є, з них складається справжнє щастя. Ми з дружиною разом уже понад 17 років, і це найкращий доказ того, що любов – це безперервна робота і щоденний вибір. Але коли ти з людиною, яка тобі підходить у всіх аспектах, то від цього шляху отримуєш радість.

– Чи є у вас із дружиною власні сімейні традиції, які допомагають зберігати близькість?

– Найважливіша традиція – бути на зв’язку, хоч де б я був. Постійне спілкування, навіть у дрібницях, дуже зближує. Ми з Катериною також дуже любимо готувати разом. Це наш спосіб провести час, поспілкуватися, посміятися. Я жартома називаю дружину своїм су-шефом, бо вона завжди поруч і допомагає мені. Ми любимо їжу, любимо процес, і для нас це справжня сімейна терапія. Недарма кажуть, що шлях до серця лежить через шлунок, – у нашій родині це працює на всі сто.

– Як народження сина змінило вас як людину?

– Коли з’явився син, у мені сформувалося виняткове відчуття відповідальності. Я завжди хотів сина, і Бог подарував мені це щастя. Ти починаєш думати не лише про себе, а й про майбутнє, про приклад, який ти подаєш. Це величезна мотивація працювати, не здаватися і робити все можливе, щоб твоя сім’я була в безпеці й почувалася щасливою. Це напрочуд сильне і чисте відчуття.

– Наскільки легко вам поєднувати публічність, сцену та сімейне життя? Що допомагає зберігати баланс?

– Це непросто, і я не буду ідеалізувати. Постійні гастролі, міста, країни – інколи дуже хочеться просто побути вдома довше, ніж декілька днів. Але я свідомо обрав цей шлях. Найважливіше – підтримка родини і постійна комунікація з нею. Ми багато говоримо, не замовчуємо проблем, і саме це допомагає зберігати баланс між сценою та домом.

– Після насичених графіків що допомагає вам відновлюватися?

– Декілька днів удома і планування наступних кроків. Я не вмію довго відпочивати – мені важливо рухатися далі, будувати плани й жити в ритмі.

– Що б ви хотіли, щоб люди зрозуміли про вас після цього інтерв’ю?

– Що я вдячний їм за їхню підтримку. Я відкритий, чесний і не боюсь змінюватись. Коли ти справжній, люди це відчувають і тягнуться до тебе.

Наприкінці невеличке бліцопитування. Продовжте, будь ласка, речення. Ранок для мене розпочинається з…

– Побажання гарного ранку близьким і чашки кави.

– Якщо описати мій нинішній період життя кількома словами…

– Вдячність ЗСУ.

– Ця страва асоціюється в мене із сім’єю…

– Піца – різна, як і ми, але завжди разом із нами.

– Зараз я найбільше вдячний за…

– Змогу жити, допомагати й розвиватися.

– Між солодким і солоним я оберу…

– Солоне, без вагань.

– Якби я мав необмежені можливості, то я…

– Закінчив би війну.

– Бажаю всім читачам…

– Бути здоровими і почути омріяне слово «перемога».

Фото з архіву Назарія Гука

Ексклюзивні рецепти Назарія Гука

Піца від Юліка  

Інгредієнти:

(на тісто) кілограм борошна, 80 г цукру, 100 г м’якого масла, 560 мл теплого молока, 26 г солі, 20 г свіжих дріжджів; начинка будь-яка, на ваш смак.

Приготування.

У теплому молоці розчинити цукор та свіжі дріжджі. Залишити на 10–15 хвилин до утворення піни. Змішати борошно із сіллю. Влити дріжджову суміш і почати замішувати тісто.
Коли тісто збереться, поступово вмішати м’яке масло. Вимішувати 10–12 хвилин до гладкої та еластичної консистенції. Сформувати кулю, накрити її й залишити в теплому місці на півтори-дві години, щоб тісто збільшилося вдвічі. Поділити тісто на кульки завважки по 50–60 грамів. Дати відпочити 15–20 хвилин. Сформувати невеликі коржі, додати соус і начинку (яку забажаєте). Випікати за температури 220–230 градусів вісім-дванадцять хвилин, до готовності.

Сабайон від Julik (рецепт італійського десерту)

Інгредієнти: (на порцію) 2 яєчних жовтки, 40 г цукру, 40 г білого напівсолодкого вина, 2 шт. печива «Савоярді», 10 г апельсинової цедри.

Приготування.

Взяти глибоку скляну посудину, що підійде для парової бані. Влити туди жовтки, додати цукор та збити міксером до утворення піни. Поставити миску на парову баню і, постійно помішуючи, поступово влити біле напівсолодке вино. Готувати суміш на паровій бані приблизно 10 хвилин, поки вона загусне. Дати масі остигнути й перелити в креманку. 
Прикрасити десерт печивом «Савоярді» та стружкою апельсинової цедри.

Більше рецептів читайте в газеті "Дуже смачно!". Купуйте газету у відділеннях "Укрпошти"!

Історії з життя