FIЇNKA: «Юшка, підливка, деруни з грибами – це найсмачніше»

Життєві історії

FIЇNKA – відома українська співачка з Івано-Франківщини, яка стала фіналісткою Національного відбору на Євробачення-2025. Справжнє ім’я артистки – Ірина Вихованець. Вона через свою творчість популяризує українські діалекти та культуру рідного краю. В інтерв’ю виконавиця розповіла про значення свого творчого псевдоніма, важливість збереження унікальних традицій та поділилася смачними рецептами з Гуцульщини. Також FIЇNKA відкрила завісу своїх творчих планів і розказала про особливості святкування Великодня в її родині.

– Ірино, розкажіть, будь ласка, про свій творчий псевдонім. Яка історія його виникнення?

– «Фіїна» на гуцульському діалекті означає «похресниця», а «фіїнка» – це ніби лагідна форма цього слова. Я недовго обирала свій псевдонім. У горах Косівського району є таке село Річка, звідки походить уся моя родина по татовій лінії. Там мій хрещений тато – нанашко, як кажуть у гуцулів. Я приїжджала до нього як його похресниця, і він та його сім’я називали мене фіїнка. Для мене це неймовірно близьке і рідне.

– Ви родом з Івано-Франківської області, з міста Надвірної. Як місцева культура вплинула на вашу творчість?

– Івано-Франківська область належить до тих, де збереглися унікальні українські традиції. Наш етнос максимально різноманітний: лемки, бойки, гуцули, покутяни – і це все в такій невеликій області. Кожне село відрізняється своїми традиціями, навіть діалектом. Ми дуже це цінуємо і зберігаємо. Починаючи від щоденних страв, одягу, пісень і закінчуючи тим, як ми спілкуємось, це ціла філософія. Коли ти в цьому зростаєш, це вкрай важливо. Все це передалося мені від батьків, від дідусів і бабусь. Отже, те, що я народилася в Івано-Франківській області, сформувало мене як особистість.

– Як ви відновлюєте сили після напруженого графіка?

– Для відновлення сил мені потрібно поїхати додому, ближче до гір, до рідних, до людей з моїм менталітетом і моїм розумінням життя. Хоч де б ти у світі був, вдома і стіни лікують.

– А що вас надихає у творчості? 

– У мене є синочок, чоловік, сім’я, яка завжди на мене чекає, і я дуже за нею сумую. Це моє джерело натхнення. Також моїм джерелом натхнення є люди, які мене оточують. Я дуже люблю спілкуватися. Обожнюю їхати в гори й розмовляти з людьми. 

– Оскільки наша газета називається «Дуже смачно!», змушена запитати: яка ваша улюблена страва української кухні?

– Я була б не українка, якби сказала, що не люблю вареників. То святе. В нас у Галичині на вареники кажуть пироги. Щонеділі після церкви в нас є традиція. Це традиція мого чоловіка, який з Івано-Франківська, – їсти пироги після відвідування служби Божої в церкві. Я також дуже сильно люблю все, що з грибами пов’язано. Коли ми були маленькі, то ходили в ліс збирати гриби. Юшка, підливка, деруни з грибами – це найсмачніше. Я навіть жартувала в інстаграмі: «Якщо йдете на мій концерт, не несіть квітів, несіть якісні гриби – закручені, сушені, консервовані». Після цього мені справді на концерт люди приносили гриби, і тепер у мене вдома їх завжди вдосталь.

– Чи готуєте ви самі? Які страви найкраще вам вдаються?

– Тепер, на жаль, встигаю не дуже багато готувати, хіба що сніданки, бо це момент, коли ми всі разом можемо побути за родинним столом. Раніше я готувала дуже багато різного. В нас кажуть, що порядною ґаздинею жінка стає тоді, коли приготувала холодець (на Гуцульщині ми його називаємо студинец) і голубці. Я можу спекти будь-що і зварити: від борщу до якогось надскладного супу. Сімейні страви, які ми часто готуємо, – це деруни та все, що пов’язано з картоплею. Загалом віддаємо перевагу простим стравам традиційної української кухні.

– Чи є у вас особливий гастрольний раціон? Що їсте перед виступами? А що ніколи не їсте?

– Стараюся поїсти перше і друге. Водночас, з огляду на те, що концерти здебільшого відбуваються ввечері, харчуюся в цей час раз на день. Бо перед самим концертом поїсти – це не найкраща ідея. Також я стараюсь не ризикувати. Наприклад, сиру рибу чи м’ясо я точно не їстиму перед виступом.

 – Наша газета з вашим інтерв’ю вийде напередодні Великодня. Які традиції святкування Великодня збереглися у вашій родині?    

                                      
– Великдень – це неймовірно важливе свято для нас, як і для кожного християнина. Зазвичай усі постять 40 днів або хоча б останній, Страсний тиждень, не вживаючи м’яса та молочних продуктів. Тому все м’ясне на Великдень стає особливо смачним. Також ми складаємо традиційний кошик: неодмінно має бути домашня ковбаса колечком, домашня паска, оздоблена тістом. У кошик також кладемо варені яйця, писанки, які самі малюємо, масло, запечений сир, печене м’ясо, сіль, сірники, свічечку. Кошик накриваємо вишитою серветкою, яку моя мама намагається щороку вишити нову. Кошик прикрашаємо барвінком і хрін обов’язково кладемо. Є надзвичайно цікава традиція в селі, звідки мій тато. У Чистий четвер маленькі діти, як на Гелловін, ходять від хати до хати, і їм роздають цукерки за померлі душі. Називається це свято Кукуци. Раніше із залишків тіста для пасок виготовляли для дітей пташечки, які називалися кукуц. Тепер уже здебільшого роздають цукерки. Ще одна гарна традиція: коли люди повертаються з церкви зі свяченим, той, хто перший їх побачить, вистрілює з рушниці вгору або грає на трембіті. Цей сигнал передається всім селом – і всі розуміють, що вже несуть свячене додому. Коли ми були маленькі, то прокидалися від звуків трембіт і вистрілів – це для мене особливо приємні спогади. До церкви ми неодмінно вдягаємо вишиванки та традиційний гуцульський одяг.                

   
– Чи є особливі великодні страви, які у вашій родині  готують за унікальними рецептами?        

                                                                                
– На Великдень у нас є традиція їсти руками – розкладаємо освячену їжу з кошика і їмо без використання столового приладдя. Варене яйце розрізається начетверо, зверху ножиком натираємо хрін, посипаємо освяченою сіллю і їмо яйце з хроном, заїдаючи паскою, намащеною маслом. Після цього ставимо на святковий стіл усі можливі салати, м’ясні страви, холодець, пляцки. Але найулюбленіша страва на будь-яких гуцульських святах для мене – це гуцульські голубці. Вони унікальні, бо їх готують із кукурудзяною крупою грубого помелу.              

– Ви цьогоріч стали фіналісткою Національного відбору на Євробачення. Що для вас означала участь у цьому конкурсі?      

                     
– Євробачення для України – це найвищий ступінь визнання для артиста. Для мене це великий майданчик, щоб висловити важливі меседжі, які я несу своїй культурі. Через трек «Культура» я хотіла нагадати людям, що і в радості, і в горі наша культура живе. Найцінніше, заради чого ми боремося, – це існування нашої нації, нашої культури. Я використала всі шанси, всі можливості, які тільки в мене були завдяки Євробаченню. Звісно, хотілося перемогти і ще голосніше висловити всі ці думки в Європі, але я розумію, що і в Україні залишаються речі, над якими важливо працювати. Зокрема, досі люди не розуміють, що діалекти – це частина української мови, що вони збагачують її, показують, що наша мова жива.        

                        
– Над чим у творчому аспекті наразі працюєте?        

                                            
– Зараз я працюю над виходом нової пісні та зйомками кліпу. Гуцульську культуру свого часу зробили дуже прісною через те, як її показували в телевізорі, через шароварні анекдоти. Водночас я взяла на себе місію руйнувати ці стереотипи про гуцулів, адже Гуцульщина значно глибша і цікавіша. Також я анонсувала концерти в містах, де ще не виступала: Харкові, Києві та Дніпрі.        

                                                                    
– Наприкінці невеличке бліцопитування. Продовжте, будь ласка, речення. Пісня, яку я можу слухати нескінченно… 

– Creep від Radiohead.   

– Якби не музика, я б стала… 

– Акторкою.          

                                                                                                
– Моя найпотаємніша мрія – … 

– Театралізований концерт на великому стадіоні.    

                                                
– Людина, яка завжди в мене вірила, – …

– Мій чоловік.  

                                                                                                            
– Якби я робила путівник рідним краєм, перше місто в ньому було б…

– Івано-Франківськ.  

                                                                                                      
– Смак дитинства для мене – …

– Афини (чорниця) зі сметаною, цукром та свіжоспеченою бабиною булочкою.    

                                                                                                                    
– Якби я мала необмежені можливості, я б…

– Заборонила всі війни, щоб такого явища просто не існувало.        

               
– Бажаю всім читачам… 

– Берегти мир у своєму серці, у своєму домі, а отже, і у своїй країні. Як ми бачимо зараз, це найважливіше, бо без цього існувати в здоров’ї, щасті та радості неможливо. Також бажаю, щоб усі близькі й рідні зібралися за столом і щоб у наших серцях було тепло та радісно.

Фото з архіву Ірини Вихованець

КУЛІНАРНІ РЕЦЕПТИ FIЇNKA

Гуцульські голубці        

                                                  
Інгредієнти:

500 г кукурудзяної крупи грубого помелу, 200 г рису, 3 цибулини, 500 г рубленої підчеревини, 100 мл води, 300 г копченого сала і 300 г звичайного сала, 2 головки квашеної капусти, сіль, мелений чорний перець і чебрець до смаку.                          

Приготування.

Залити крупу окропом і дати годину настоятись. До вибору крупи потрібно поставитися дуже відповідально, бо якщо взяти занадто дрібний помел, то голубців не буде, отримаєте кукурудзяну кашу (кулешу). За той час, поки запарюється крупа, потрібно протушкувати цибулю та промолоти шматок підчеревини. 
Далі приготувати фарш: з’єднати всі вище перелічені інгредієнти та додати трохи води.             
Для приготування голубців капуста має бути добре вкисла, бо з твердої капусти гарний голубець не закрутиш. 
Готуємо листки для голубців: листок розділити на три або чотири частини (якщо листок малий, то на дві частини) і зрізати з нього тверді прожилки.                                        
На дно каструлі зробити решітку з дерев’яних шпажок і вистелити її капустою.                                                                             
Коли все готово, сформувати голубці. Важливо – вони не мають бути тугі, бо тоді крупа не розпариться.                                        
Кожен шар голубців потрібно перекласти копченим і простим салом. Також обов’язково присипати це чебрецем. Тоді закрити голубці листям з капусти, залити водою. Найкраще томити такі голубці в печі або в духовці. В духовці їх потрібно томити годину, встановивши на позначці 200 градусів, і ще три години за температури 160 градусів.

Гуцульський борщ  

                                                            
Інгредієнти:

(на 10-літровий казан) 1,3 кг свинячих реберець, 700 г копчених реберець, 7 л води, 3 морквини, 3 кормових квашених буряки (або смугастого буряку, або цукрового, якщо немає іншого), 1,5 ст. л. смальцю, 3 цибулини, 4 лаврові листки, 10 горошин чорного перцю, 100 мл бурякового квасу, щіпка орегано, пучок чебрецю, столова ложка солі, пучок кропу. 

Приготування.

Свіжі свинячі ребра замочити в холодній воді й залишити на пів години. Підкопчені реберця залити теплою водою і відставити на 20 хвилин. Після того, як ребра вимокли, перекласти їх у каструлю та залити водою (приблизно 6–7 літрів на казан). Моркву помити, очистити від шкірки та подрібнити на тертці з маленькими вічками. Коли вода закипіла, квашені буряки додати до бульйону. М’ясо з буряком треба варити півтори-дві години.                                                      
Приготування заправки. В розігріту пательню додати смалець та нарізану цибулю. Її слід постійно помішувати. Коли цибуля трохи підсмажиться, потрібно додати моркву, перемішати і потушкувати приблизно 30 хвилин на середньому вогні. За 30–40 хвилин до борщу додати лавровий лист та перець горошком. Якщо не вистачає борщу кислинки, додати буряковий квас. Також у борщ додати орегано і чебрець. Посолити борщ до смаку, але робити це слід за 10–15 хвилин до готовності страви.                                                                             
Вийняти ребра, відокремити м’ясо від кісток та нарізати його. Повернути м’ясо в борщ. Додати тушковану моркву з цибулею і залишити покипіти декілька хвилин. Далі потрібно додати дрібно нарізану зелень, чебрець та кріп.

Панські деруни по-гуцульськи    

Інгредієнти:

2 кг картоплі, 2 яйця, 2 ст. л. сметани, 2 ст. л. борошна, цибулина, сіль, мелений чорний перець; (на начинку) 300 г цибулі, 200 г білих грибів (можна будь-які інші), 500 г свинини (попередньо відварити з додаванням солі та цибулі), сало, сметана, перець; (для смаження) олія; (на соус) сметана, томатна паста, мелений чорний перець, сіль, часник. 

Приготування.

Картоплю та цибулю подрібнити на тертці з маленькими вічками. Додати яйця (можна одне), сметану, борошно, сіль. Перемішати і посмажити з отриманої маси великі деруни, завбільшки з млинці.                                                                                                        
Для начинки підсмажити цибулю із салом та м’ясом, додати гриби (попередньо відварені). Можна також додати мариновані гриби, які не треба відварювати, а лише промити. Додати сметану та перець. Усе разом потушкувати 10 хвилин.                              
У панські деруни додати начинку, загорнути, викласти на пательню, залити соусом. Смажити в печі п’ять-десять хвилин. Додати кріп.                                                                                                             
Для соусу змішати сметану, томатну пасту, сіль та часник (до смаку).                                                                                                          
Панські деруни можна не загортати, а додавати начинку зверху і відправляти в піч за наявності спеціальної форми.

БІЛЬШЕ РЕЦЕПТІВ АВТОРА ЧИТАЙТЕ В ГАЗЕТІ "ДУЖЕ СМАЧНО!"

Передплата онлайт тут: https://peredplata.ukrposhta.ua/index.php?route=product/search&search=%D0%94%D1%83%D0%B6%D0%B5%20%D1%81%D0%BC%D0%B0%D1%87%D0%BD%D0%BE&type=main

Історії з життя